Вчимося управляти емоціями

«Як керувати емоціями?» – популярний питання. Найчастіше під ним розуміють «як позбавитися від поганих емоцій і навчитися викликати у себе хороші?»

 

Емоція, з одного боку – це несвідома оцінка того, що відбувається зі мною, з іншими людьми і в світі в цілому. Це оціночна функція емоції. Але є ще одна: мотиваційна.Емоції – необхідний компонент будь-якої дії, це і є енергія, спрямована на зміну ситуації. Тобто за допомогою емоцій ми оцінюємо ситуацію і робимо дії щодо її зміни, якщо таке вимагається.

 

Ключові слова – несвідома оцінка. Якщо під «управлінням» емоціями розуміти можливість «вмикати/вимикати» їх, то це неможливо: несвідомим ми не управляємо. Тому, якщо емоція вже виникла, то управління нею зводиться до реакції на її виявлення. Цих реакцій може бути чотири, різною мірою ефективності та деструктивності.

 

а) Ігнорувати або придушувати. Ми можемо робити вигляд, що нічого насправді немає, що ми відчуваємо щось інше або зовсім нічого не відчуваємо. Особливо це стосується якихось не дуже популярних емоцій начебто образи. «І зовсім я не ображаюся!» Намагатися придушити емоції можна через постійне відволікання, через спробу «забалакати» почуття, відволіктися від нього («все, проїхали»).

 

б) Утримувати в собі. У цьому випадку ми емоцію усвідомлюємо, але ніяк не випускаємо назовні або дуже маленькими дозами. Іноді це адекватна ситуації стратегія поведінки. На начальнику, наприклад, зривати злість не дуже рекомендується, якщо ви не готові до можливого звільнення. Різновидом цієї реакції є стриманість (в гештальт-терапії – эготизм), коли замість бурхливої радості людина дозволяє собі злегка посміхнутися, замість сліз – здавлені брови, замість захоплення – «непогано». Тривале утримування емоцій є токсичним для організму

 

в) Висловлювати. Проблема з виразом полягає в тому, що відносно мала кількість людей може виражати позитивні і негативні почуття відкрито, не трансформуючи їх у щось інше. Як варіант – напад на іншого. Наприклад, після догани з боку начальства чоловік, повний утриманої злості, повертається додому. А вдома втомлена на роботі дружина зробила щось «не так». І замість «люба, мій начальник ідіот і кретин!» звучить «це що за фігня?!»… А любляча бабуся може відверто душити внучат своєю любов’ю, годуватимуть їх до печії і ожиріння. Так що і позитивні почуття і емоції потрібно вміти висловлювати. Висловлювати емоції важко, тому що дана дія робить людину уразливою, а якщо буквально – то чутливим і емоційним.

 

г) Прислухатися до того, про що емоція нам повідомляє. Нагадаю, що емоція – це ще й оцінка того, що відбувається на невербальному рівні. Даний спосіб вимагає не тільки розуміння і усвідомлення того, що ти відчуваєш, але і деякої відстороненості від того, що відбувається в даний момент. Найчастіше осмислювати повідомлення, трансльована емоцією, виходить вже постфактум. Але якщо розібратися в повідомленні, то згодом можна і зовсім уникнути переживання деяких емоційних реакцій – просто тому, що усунутий свого роду «оцінний фільтр».

 

Наведу для прикладу кілька «популярних» почуттів.

 

Образа. «Хтось веде себе не так, як він повинен вести себе по відношенню до мене». Перетворена в енергію образа – це спроба змусити іншу людину повернутися до такої поведінки, який ми вважаємо належним для себе. Людина, що дозволяє собі висловлювати злість, може будувати плани помсти за «злочин», а той, хто злість собі забороняє або не може висловити, розгортає образу в жалість до самого себе. Образа на весь світ говорить: «світ повинен вести себе по відношенню до мене по-іншому!» Відповідно, щоб поменше ображатися, бажано б поміркувати над тим, чому це чоловік/дружина/діти/друзі/дружини повинні вести себе в тій чи іншій ситуації саме так, а не інакше. І чи потрібно взагалі.

 

Вина. «Я порушую власні правила, і повинен покарати сам себе». На що звернути увагу: що це за правила, які ви порушуєте, чи брали ви їх самі або ж це те, що було прийнято нами без будь-якого критичного осмислення? Вина і образа часто йдуть рука об руку, особливо коли ми спостерігаємо психологічне злиття. Ображений чоловік намагається пробудити в іншому почуття провини (тобто переконати його в тому, що він дійсно повинен був вести себе так, як від нього хочуть).

 

Смуток. «Щось дуже важливе завершилося в моєму житті. Може бути, коли-небудь…». Якщо постійно сумно – що тоді завершилося в житті, і завершилося насправді?

 

Горе: «щось важливе втрачено назавжди. Треба навчитися жити без…». Горевание – прийняття втрати назавжди. Екзистенціальна емоція, яку можна тільки проживати і приймати. «Застрявання» на горі вказує на те, що не виходить примиритися «назавжди» і «навчитися жити без…».

 

Злість: «він порушує мої особисті кордону! Ворог повинен бути розбитий!». Якщо особисті кордону роздуті без міри – виходить озлобленість на всіх і вся. Якщо особисті кордону «втиснуті» в людини, вкрай малі – з людиною можна зробити все, що завгодно, він захищатися не стане. Спостережливий читач помітить, що у злості багато спільного з образою. Так і є: образа – це «згорнута», згладжена злість.

 

Повагу: «він проявив такі якості або зробив те, що я сам для себе вважаю бажаним і значним».

 

Тривога: «потрібно щось робити, а що – незрозуміло». В тривозі дуже багато енергії, але відсутній об’єкт, на який енергію треба направити. Часто відсутність об’єкта – наслідок того, що ми не хочемо його помічати, тому що боїмося. Тобто тривога пов’язана зі страхом, але опосередковано.

 

Отже, чотири способи справлятися з виникаючими емоціями: пригнічувати, стримувати, висловлювати, розуміти. Емоції завжди доречні в тому сенсі, що вони повідомляють нам що-небудь про інших людей або зовнішньому світі, або ж про наших власних особливості, обмеження та ресурси, що знаходяться в психіці. Недоречним буде уникання емоцій. Однозначно деструктивним способом є тільки перший, придушення, але і він в якихось ситуаціях сприяє виживанню організму у ворожому середовищі (нехай навіть ціною сильної деформації психіки). Так, є ситуації, в яких більш адекватним буде не виражати емоції, а деякий час стримувати. Всьому свій час і місце. А як визначати час і місце? На це у людини є свідомість і розум.

 

http://tumbalele.livejournal.com/60619.html

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/261971-v-118/