Коротка форма прикметника, приклади правопису

Що таке прикметник, ми знаємо з початкових класів. Але як воно пишеться в деяких випадках, вже призабуте. Згадаймо це, а заодно і семантичні, морфологічні та синтаксичні принципи написання.

Прикметник як частина мови

Прикметник – це не проста частина мови: вона вказує на властивості предмета, його якості, описує, якими можуть бути події і стани. Причому текст при їх наявності стає яскравим і насиченим.

Зміна відбувається за родами, числами і відмінками, залежно від іменника, до якого воно відноситься. Наприклад, «великий стіл»: в цьому випадку іменник «стіл» чоловічого роду, вживається в називному відмінку і однині; «великий» володіє тими ж характеристиками.

Різновиди

Існує повна і коротка форма прикметника. Присвійний прикметник має лише повну форму. Короткий прикметник відповідає на питання: який? яка? яке? які? Якісне прикметник має обидві форми. Примітно, що з давніх-давен у слов’янських мовах використовувалися тільки короткі. Саме від них відбулися повні, сучасні форми частини мови. В даний час в російській мові вживання повної форми слова носить нейтральний характер. А коротка в основному вживається в літературній лексиці.

Коротка форма прикметника змінюється в однині за родами і числами. Взяти для прикладу, слово «красивий». У чоловічому роді у нього є нульове закінчення. При певній зміні виходять такі слова:

  • красива – жіночий рід однина;
  • красиво – середній рід однина;
  • красиві – множина.

Коротка форма прикметника не змінюється за відмінками. Лише деякі слова у цій формі мають зміни за відмінками у фразеологізмах. Прикладом такої зміни можуть слугувати такі вислови, як «на босу ногу»; рядки з пісень: «Зелена вина наказав налити». З точки зору синтаксичної функції в реченні короткий прикметник входить у складений іменний присудок і є його іменною частиною. Наприклад: він стрункий, він добрий.

Цікаві експерименти

У цьому випадку мова йде тільки про якісне імені прикметнику. Відносні в стислому вигляді не зустрічаються. Можете спробувати зробити коротше такі відносні слова, як «мідний» або «пральний». Нічого не вийде.

Прикметники присвійні, що мають суфікси -ів-, -ин-, -ій, зазвичай бувають у стислій формі в однині називного відмінка (татів, батькова весна). В цих випадках закінчення збігається з аналогічною частиною слова у іменників (весна – іменник, воно має закінчення-а; батькова — присвійний прикметник теж з закінченням -а).

Для того щоб безпомилково знати, де потрібно або зовсім не обов’язково ставити м’який знак, слід лише визначити форму прикметника. А ось у стислій формі після шиплячої приголосної м’яким знаком не пишеться: «пекучий – жгуч, гарячий – гарячий».

Коротка форма прикметника дуже часто плутається з прислівником. У таких випадках слід визначити, з чим узгоджується слово. Якщо воно узгоджується з іменником, то це прикметник. А якщо відноситься до дієслова – в цьому випадку в наявності прислівник. Наприклад: «важко тягар» і «важко дихала». На питання, яким прилагательному властиві коротка форма, можна відповісти наступним чином: якісному з нульовим закінченням, якщо він чоловічого роду однини, таким же словами, які мають закінчення -а/-я і -о/-е в жіночому та середньому роді в однині.

Використання в тексті

Використовуються в тексті в тих випадках, якщо автору потрібна певна частка категоричності, так як саме цей відтінок мають прикметники у короткій формі. Повним прикметником це якість не властиво, так як вони значно пом’якшують будь якість предмета. Наприклад, кажуть про людину, що «він сміливий». Це звучить стверджувально, але дуже м’яко. А от словосполучення «хлопець сміливий» не терпить жодних заперечень.

Короткі форми імен прикметників утворюються від повної форми. У чоловічому роді додається нульове закінчення, наприклад, у слові «глухий» слід залишити тільки основу, виходить чоловічий рід – «глухий» («Коли я їм, я глухий і німий»).

Відтінки

Повна і коротка форма прикметників несхожі один на одного: відтінки значень, емоційна забарвленість, способи утворення. Деякі з них мають побіжний голосний звук о-е. Можна порівняти «низький» і утворене від нього «низький». Аналогічний приклад: «грозний» – «грізний».

До якого прилагательному «властиві» (коротка форма) відноситься, розглядалася вище, а от які з них не мають такої форми, варто розглянути. Отже, не буває коротких форм прикметників, що позначають масть тварин (карий, гнідий, сивий) та кольори (синій, коричневий, оранжевий і т. д.); віддієслівним слів з суфіксом -л- (застаріти — застарілий), з суфіксами -ськ — і-ов- (солдатський, бойової).

Коротка форма прикметника «властивий» буде мати такі види. Єдине число: своейственен, властива, властиво; множина: властиві.

Ознаки

У прикметників є ряд відмінностей і ознак. Повна форма визначає сталість в ознаці, а коротка виражає тільки та ознака, яка виявляється в конкретний момент, до того ж у них спостерігається відсутність падежу і відмінювання. Можна порівняти два словосполучення: хвора дитина, дитина хвора.

Повна і коротка форма прикметників мають суттєві відмінності виконуваної функції в реченні.

  • Повна – узгоджені визначення.
  • Коротка – частина присудка.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/255735-k-106/