Марія Гамільтон: біографія, історія любові і життя

Серед романтичних героїнь минулих століть однією з найвідоміших стала кохана англійського адмірала Нельсона – Емма Гамільтон. Своєю немеркнучої славою вона зобов’язана перу Олександра Дюма, що втілила її образ у романі «Сповідь фаворитки». Але мало хто знає, що в Росії при дворі Перта I блищала в свій час її однофамільниця – Марія Гамільтон, коротке, але яскраве життя якої породила багато загадок та легенд.

Російська дочка туманного Альбіону

З історичних документів відомо, що за часів Івана Грозного приїхав в Росію якийсь шотландський дворянин Томас Гамільтон. В холодній і засніженій країні його чекав теплий прийом, і незабаром уродженець Британських островів отримав при царському дворі хорошу посаду і став засновником нової гілки свого аристократичного роду.

У наступному столітті у одного з його нащадків, остаточно обрусілого, але з гордістю носив англійське ім’я Вільям народилася донька, якій доля підготувала пізнати любов найбільшого з російських самодержців і закінчити свою коротку життя під сокирою ката. По батькові їй дали, переінакшивши іноземне ім’я батька на російський лад. Вийшла ? Марія Данилівна Гамільтон.

Юна фрейліна Катерини

Дата її народження не встановлена, і навіть про першому появі при дворі є вельми суперечливі відомості. За одними джерелами, це сталося в 1709 році, а за іншими – шістьма роками пізніше. Але достеменно відомо, що було їй тоді близько шістнадцяти років і вона володіла незвичайною красою. Портрет Марії Гамільтон, наведений на початку статті, дає уявлення про її рисах. Юна дівчина була помічена дружиною Петра I, імператрицею Катериною I, і незабаром опинилася в числі її фрейлін.

Крім зовнішніх даних, природа наділила Марію жвавим характером, чуттєвістю, а також хитрим і проникливим розумом. В цілому ж це була класична героїня романтичного і авантюрного вісімнадцятого століття, настільки яскраво оспіваного в світовій літературі. Не задовольнившись роллю фрейліни, вона вирішила, що називається, зіграти по-крупному і завоювати серце самого імператора.

Молодість і краса – неймовірне зброю, і дуже скоро її ім’я стало фігурувати в «постільному реєстрі» велелюбного самодержця. Такий перелік фавориток реально існував порядок при дворі підтримувався європейський, все підлягало суворому обліку. Ось тільки чи усвідомлювала Марія Гамільтон, яку небезпечну гру вона затіяла? Доводилося чути цієї російської англійці народну мудрість, яка говорить: «Поблизу царів – поблизу смерті»?

Петро і Марія Гамільтон

Історії кохання цих людей не судилося тривати довго. Почуття, що живляться до неї вінценосним коханцем, нічим не відрізнялися від усіх попередніх і наступних його захоплень. Власне, навряд чи доречно взагалі говорити про що-небудь, крім чисто фізичного потягу до молодої і гарненької дівчини, вдало подыгрывавшей йому в черговий інтрижку. І результат був цілком передбачуваний – палка й бурхлива пристрасть незабаром поступилася місцем перенасиченості та охолодженню. Через деякий час для фрейліни затворилось серце імператора, а разом з ним і двері його покоїв.

Вимушений роман з царським денщиком

Якби Марія Гамільтон змирилася з роллю відставленої фаворитки, то вона, можливо, і зуміла б благополучно прожити своє життя при дворі. Але тоді б вона позбулася в наших очах свого романтичного ореолу. Марія була справжнє дитя своєї епохи, і вона зважилася йти до останнього.

Її подальші дії підпорядковані одному – бути якомога ближче до ускользнувшему з її обіймів Петру і мати вичерпні відомості про все, що стосується його особистого життя. З цією метою вона затіває роман з найближчих до імператора людиною – його особистим денщиком Іваном Орловим, який виконував обов’язки не тільки раби, але і секретаря. Більшість сучасників характеризують його як людину грубого і неотесаного, але в той же час вкрай недалекого і простодушного. Від нього-то Марія і отримувала всі необхідні їй відомості.

Закордонний вояж

У 1716 році Петро I з дружиною вирушили за кордон. Зрозуміло, Іван Орлов і Марія Гамільтон послідували за ними, так як обидва входили в свиту августійших осіб. В Європі становище молодої интриганки ускладнилося через те, що царський денщик з головою пішов у розгульне і веселе життя, яку вели всі наближені государя на чолі з ним самим. У Івана з’явилися нові захоплення, а свою колишню пасію він не тільки обділяв любов’ю, але з п’яних очей нерідко і бив.

Як би не було це принизливо, але Марія повинна була утримати біля себе цього розпусника і хама, інакше – прощай всі її плани. Залишався єдиний варіант дій ? коли охололо серце чоловіка до її жіночих принад, то його можна підігріти грошима і подарунками. Спосіб перевірений, але от біда ? де взяти гроші в такій кількості?

Крадіжка коштовностей і нічні візити царя

І тут російська леді Гамільтон ? Марія Данилівна — зробила свій перший крок до майбутнього ешафоту. Вона не знайшла нічого кращого, як красти у государині імператриці коштовності. І, продавши їх, купувати Івану подарунки, а також оплачувати його численні борги. Який же результат? Нахаба прихильно дозволяв себе потішити, але, напившись в черговий раз, продовжував лупити свою подругу смертним боєм.

Однак завзятість Марії не залишилася без нагороди. Одного разу придворними – великими мисливцями до пікантних новин, — було зазначено, що вночі государ удостоїв своїми відвідинами її опочивальні. Як довго тривали ці нічні візити, невідомо, але тільки після закінчення декількох місяців усі звернули увагу, що молода фрейліна стала віддавати перевагу широким і просторим нарядам, що приховує фігуру. Втім, цьому не надали значення.

Труп немовляти, знайдений у палаці

Вихором святкових веселощів промайнули дні подорожі, і знову вся блискуча свита на чолі з вінценосними подружжям вдихала одного свіжий балтійський повітря Північної столиці. Життя і тут – суцільні задоволення. Але ось одного разу трапилася неприємність – в одному із затишних куточків палацу знайшли загорнутий у ковдру дитячий труп. В наявності було явне душогубство, і не зносити б винуватиці голови, але як не вчиняли розшук у цій справі, нікого викрити не змогли.

Несподіване зізнання Івана

Так би й кануло в Лету цей безіменний гріх, але долі було завгодно розпорядитися інакше. Одного разу хтось вручив государю письмовий донос на когось із його недругів. Петра в той момент сталося ніколи читати, і він прибрав його, а коли спохопився, ніяк не міг пригадати, куди поклав. Як людина по натурі своєї підозрілий, Петро вирішив, що це Іван забрав вчорашню папір, бажаючи тим самим когось вигородити, а прийшовши до такої думки, розгнівався.

Терміново викликали Івана. Побачивши царя в гніві, і не зрозумівши причини, він вирішив, що всьому виною його зв’язок з фрейліною. Знаючи, що Марія Гамільтон і Петро 1 перебували у близьких стосунках, він вирішив, що накликав на себе ревнощі самодержця. Впавши на коліна, Орлов слізно повинився, а крім іншого, став клястись, що про вбивство таємно народженого немовляти, яке зробила Марія, він нічого не знав.

Викриття красуні-фрейліни

Для Петра такий поворот був повною несподіванкою. Терміново провели обшук у кімнаті злощасної фрейліни і ,до загального здивування, знайшли вкрадені у государині Катерини коштовності. Нещасну жінку закували в кайдани і відправили в каземат тільки що відбудованій Петропавлівської фортеці.

Там у руках вправного ката вона детально розповіла про те, як крала у своїй благодійниці-імператриці діаманти, щоб оплатити карткові борги Івана. Коли ж майстер заплічних справ особливо поусердствовал, згадала, що двічі витравлювала у череві своєму плід злочинної любові, а того немовляти, що з’явився на світ, удавила власними руками.

Слідство тривало чотири місяці, і весь цей час вона повторювала, що винна у всьому сама, а Іван хоч і п’яниця, і буян, але ні про крадіжки, ні про душогубстві нічого не знав. Як не намагався кат, своїх свідчень вона не змінила. Важко тепер зрозуміти, що стало причиною такого завзяття. Здається, одне її слово, і гіркими сльозами отлились б Орлову всі нанесені їй образи. Але хіба зрозумієш серце жінки – може, знайшлося місце і цього дрянному людині.

Кара

У 1719 році рішенням государя Марія Данилівна Гамільтон була засуджена до смерті. Страта відбулася на Троїцькій площі при великому скупченні народу. Засуджена піднялася на ешафот в білому платті, прибраному чорними стрічками. Всі мимоволі відзначили її незвичайну красу, не померкшую навіть після довгих місяців ув’язнення. Марія Гамільтон, страта якої була законним виконанням вироку, тим не менш викликала загальне співчуття.

Поруч з нею в цей останній мить її життя перебував Петро. Він особисто простежив, щоб кат в точності виконав його веління. Марія Гамільтон перед стратою тихо молилася. Очевидці писали, що, коли голова жінки впала до ніг царя, він підняв її, поцілував в губи і, перехрестившись, пішов.

Загадка, яка не отримала відповіді

Здавалося б, справа можна здати в архів. Страчена злодійка і дітовбивця – справедливість восторжествувала. Але залишаються питання, на які навряд чи будуть дані відповіді. Незрозуміло завзятість, з яким Петро вимагав її страти. Відомо, що його дружина – государиня Катерина I, жінка великодушна і м’яка серцем, пробачивши Марії крадіжку діамантів, зі сльозами благала чоловіка пожаліти нещасну. Проте цар, завжди виконував її прохання, на цей раз був непохитний. З тим же зверталася до нього і вдовуюча цариця Парасковія Федорівна – вдова його рідного брата Івана. Їй також було дано категоричну відмову.

Причин ненависті до своєї колишньої коханки у Петра могло бути дві. Перш за все треба згадати виданий ним у 1715 році указ, що узаконює права всіх незаконнонароджених дітей. Згідно з цим документом, ніхто не міг принизити людини на тій підставі, що він з’явився на світ без церковного благословення.

Завдяки цьому гуманного акту в Росії було відкрито в той час велика кількість притулків, і всім матерям суворо покарано, що якщо з’явився на світло плід гріховної любові, не губити його, а підкинути до дверей притулку ? і життя немовляті врятуєш, і свою душу від вічних мук визволь. Таким чином, вбивство новонародженого, вчинене Марією, було прямим викликом волі государя.

Але є й ще одна причина, про яку придворні боялися говорити вголос. Вбитого Марією дитина був знайдений у палаці рівно через дев’ять місяців після того, як нескромні погляди простежили за нічними візитами царя в спальню фрейліни Гамільтон. Якщо це збіг і, викликані їм підозри мають під собою підстави, значить, Марія вбила своїми руками його власного сина, і це пояснює лють батька.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/254727-m-64/