Інфекція викликана дизентерійною амебою

Інфекція викликана дизентерійною амебою прийняла назву амебіаз. Дизентерійна амеба – одноклітинний паразит, який розташовується в підслизовому шарі товстої кишки. Вперше паразит був відкритий ученим Ф. А. Лісовику в 1875 р., але вивчена інфекція більш докладно лише на початку ХХ століття. Інфекція викликана дизентерійною амебою знаходиться серед перших паразитарних захворювань кишечника, які можуть призвести до смерті. Після малярії, посідає друге місце за кількістю смертності. Дане захворювання більш типово для жарких країн тропіки та субтропіки, де зустрічається проблема низького рівня санітарії. Але в зв’язку з збільшенням міграції, частота захворювання зросла і в Росії. Амебіаз став соціальним захворюванням.

З грецької Entаmоeba histolytica означає – змінює форму, так як перебуваючи в підслизовому шарі призводить до руйнування (розплавлення) тканини. Амеба це мікроскопічний паразит, а в цитоплазмі дорослих форм були знайдені залишки еритроцит, або переварені залишки їжі. Більш молоді форми харчуються глікогеном. Амеба утворює псевдоподии, за допомогою яких пересувається, що характерно більше для дорослих форм.

Циста дизентерійної амеби включає в себе кілька одноядерних клітин, що знаходяться в капсулі. В організм людини потрапляють з водою або забрудненою їжею. Надалі, під впливом ферментів в кишечнику капсула руйнується і вивільняються до 8 одноклітинних амеб. Розвиток інфекції залежить від фонового стану організму, тобто захворювання схильні особи з пониженою перистальтикою, з порушеною цілісністю слизової оболонки, також з виснаженням організму, голодуючі, зі зниженим імунітетом. Було помічено, що під ризиком завжди перебувають вагітні жінки та хворі на Снід.

 

Інфекція викликана дизентерійною амебою розвивається як інвазивна інфекція та неінвазивне захворювання. У країнах, де постійно живе паразит, 90% хворих переносять неінвазивну форму, і тільки 10 % інвазивну.

Інвазивне захворювання проявляється класичними симптомами інфекції, в калі зазвичай виявляють молоді форми амеби, при ендоскопічному дослідженні кишечника виявляються характерні зміни слизової оболонки, а в крові визначаються специфічні антитіла. Неінвазивна форма амебіазу характеризується відсутністю всіх вищеописаних критерій інвазивної інфекції, пацієнти просто є безсимптомними носіями паразита.

Неінвазивна інфекція може супроводжувати пацієнта багато років, і при будь-якому комфортному для паразита випадку, переходить в інвазивну форму з усіма проявами.

 

Інвазивна інфекція характеризується двома основними синдромами – амебний коліт (різних форм) та амебний абсцес печінки. Коліт зустрічається до 50 разів більше ніж абсцес печінки.

На рівні слизової оболонки паразит викликає некроз тканини утворення виразок, зі слабко вираженим запальним процесом. Але при тривалих хронічних інфекціях, регенерація виразок призводить до звуження просвіту кишечника і до різних деформацій. Якщо виразки локалізуються в області прямої кишки, то у пацієнта спостерігається запор, різкі болі при дефекації, наявність крові і гною в калових масах.

 

Амебіаз може протікати за кількома клінічними варіантами:

Гостра форма – розвивається у вигляді одноразової діареї, що супроводжується сильними болями в животі. В калі можна виявити кров і гній. Загальної інтоксикації організму у дорослих пацієнтів немає, а у дітей може бути підвищена температура тіла, нудота і блювота.

Блискавична форма – летальність становить 70%, так як в кишечнику розвиваються глибокі, масивні виразки, з-за яких є ризик кровотечі, перфорації кишечника з розвитком перитоніту. Також у пацієнта сильна загальна інтоксикація. Спостерігається більше у вагітних після пологів.

 

Хронічний гастроентерит – Зазвичай з’являється після перенесення гострої форми хвороби. Спостерігається порушення стільця у вигляді закрепів або діарей, які змінюються запорами. Також легкі болі в нижній частині живота, слабкість і відсутність апетиту.

Внекишечная форма Абсцес печінки. Розвивається незалежно від наявності амеби в кишечнику і більше у дорослих чоловіків. Абсцес складається з некротичних мас і дизентерійної амеби. У пацієнта з’являється лихоманка, з рясним потовиділенням в нічний час доби, також сильна інтоксикація організму. Помічені постійні болі в області проекції печінки. Є випадки, коли захворювання протікає без симптомів, але завжди є ризик прориву абсцесу з утворенням перитоніту.

Можуть бути й інші позакишкові форми.

Для лікування використовують такі препарати як: Этофамид, Клефамид, Метронідазол, Тинідазол і ін.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/252712-i-7/