Доцент — це хто? Звання доцента

Один з наукових титулів, який досить часто зустрічається в середовищі вищих навчальних закладів, – це доцент. Це звання, як і багато інших, має латинські корені і безпосередньо пов’язане з нашими університетами та академіями. Цікаво і те, що стародавнє найменування добре прижилося в російській мові. У зарубіжних вузах ні посаду доцента, ні аналогічне звання практично ніде не згадуються.

Походження слова

Термін «доцент» – це одна з форм латинського дієслова docere, що в перекладі означає «вчити», «навчати». Як не дивно, такий ємний науковий титул не прижився в європейських вузах. Перші доценти з’явилися в Росії в 1863 році. Початок новій посаді поклала реформа освіти, затверджена імператором Олександром II. Дана постанова ставило своєю метою стандартизувати наукові звання та уніфікувати їх у відповідності з європейськими вимогами.

Перші доценти

У Російської освітньої системи доцент – це особа, яка має магістерський ступінь і читає лекції в науковій установі. Це звання мали право носити лише штатні працівники вищого навчального закладу. До особам, провідним приватні лекції та працює в позаштатному режимі, так не зверталися. З 1884 року ця посада була перейменована в «приват-доцент» і зберігалася в такому вигляді до початку 1930-х років. Після цього звання зникло з наукової термінології. На зміну йому прийшло нове – старший науковий співробітник (або працівник).

Відродження наукового звання

В даний час в Росії і країнах колишнього Радянського Союзу існує і звання доцента, і похідні від нього. Відмінності у визначеннях посади наукового ступеня окреслили коло обов’язків зазначених фахівців.

У російській мові виникає деяка плутанина із застосуванням цього терміна, адже це і людина, і наукове звання. Наприклад, доцент кафедри – це науковий співробітник, який має вищу професійну освіту і стаж роботи викладачем не менше трьох років. Дана посада ставить в обов’язок організовувати дослідницьку і адміністративну роботу кафедри. Як правило, доцент – кандидат наук, провідний власну дослідницьку роботу. Обіймає цю посаду працівник підпорядковується безпосередньо завідувачу кафедри. Якщо науковий працівник перестає вести викладацьку діяльність і йде з вузу, він перестає називатися доцентом.

Інша справа, якщо це звання передається не за посади, а за фахом. Тут у перших лавах варто доцент наук. Претендент на цей титул повинен мати вчений ступінь не нижче кандидатської і постійно вести наукову роботу. Обов’язково наявність тематичних публікацій за профілем за певну кількість часу. Після закінчення визначеного терміну (не менш трьох років) доцент має право подавати документи на надання йому відповідного звання. Це присудження оформляється в стінах того ж вузу, де вів свою науково-викладацьку діяльність кандидат. Доцент представляє всі необхідні документи до ради факультету, і його кандидатуру розглядають на цю посаду і приймають відповідне рішення.

Вимоги

Для того щоб бути впевненим в отриманні цього звання, здобувач повинен:

  • мати науковий ступінь доктора чи кандидата наук;
  • мати досвід викладання у вищих навчальних закладах за власною спеціальністю;
  • науково-педагогічний стаж претендента повинен бути не менше п’яти років;
  • повинна бути представлена хоча б одна методична тематична стаття, за переліком дисциплін, які читаються на даній кафедрі;
  • повинна бути надана хоча б одна наукова стаття, опублікована вже після захисту дисертації.

Це необхідний мінімум для розгляду кандидатури претендента на звання доцента. Іноді враховується також виробничий стаж кандидата.

Заповітна мрія

Прагнення стати доцентом спостерігається у більшості молодих асистентів, які продовжують працювати у стінах рідного вузу після захисту диплома. Новоспечені магістри та аспіранти мріють про власних лекціях, про ім’я в наукових колах, про власних підручниках і наукових відкриттях. Адже доцент – це безпосередній керівник навчального процесу. При відповідних умовах і належній старанності науковий співробітник може стати завідувачем кафедри, деканом факультету, бути куратором. Існує думка, що доцент – лише сходинка до заповітного звання професора, а слідом – і академіка наук. Але цей шлях дуже і дуже непростий.

Обов’язки доцента

Для продовження наукового росту важливо замислитися над темою наступного свого дослідження і дисертації.

Також слід дуже уважно поставитися до вибору керівника. Його статус у наукових колах і репутація в стінах вузу допоможуть зробити остаточний вибір на користь тієї чи іншої кандидатури. Слід врахувати, що добродушний науковий керівник швидше прийме вашу роботу. Але лише суворий і прискіпливий зробить її бездоганною. У поблажливого наукового керівника мало шансів отримати перспективну і дійсно передову тему. Як правило, вони не шукають важких шляхів і пропонують претендентам перевірені, побиті варіанти. Вимогливий керівник досить прискіпливо ставитиметься і до вибору наукової теми, і методів її розкриття, але зате перед вченою радою кандидат на наступне наукове звання представить ідеальну і ретельно перевірену роботу, яку легко можна буде захистити.

Хороший доцент протягом навчального року прочитує більше ста п’ятдесяти годин лекцій за тематичними дисциплін. В його обов’язки входить проводити семінари і лабораторні роботи, допомагати студентам у підготовці та здачі курсових і дипломних проектів. Однією з найважчих обов’язків у діяльності доцента є кураторська діяльність над однією з груп студентів. Такі фахівці також часто чергують у гуртожитках студентів, на їх плечі покладаються адміністративні і громадські навантаження. За ці обов’язки доцентам покладається додатковий оплачуваний відпустку в розмірі 48 робочих днів.

Доцент, який мріє про подальшу наукову кар’єру, зобов’язаний займатися науково-дослідницькою діяльністю, публікувати власні статті в науковій періодиці, бути в курсі всіх подій вченого світу. В даний час у кожного фахівця є можливість надрукувати свій твір в зарубіжному виданні. Такі публікації цінуються вище, так і оплачуються краще.

Доценти за кордоном

В даний час посаду доцента в зарубіжних вузах відсутня. У навчальних закладах США його обов’язки виконує лектор (Lecturer). Він же організовує та проводить лекції для студентів. Інша посада – ад’юнкт-професор або асистент професора – припускає організаторську роботу. Таким чином, обов’язки одного вітчизняного доцента іноді виконують дві та більше осіб.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/250412-d-26/