Тема війни не обійшла російську літературу. Немело оповідань, романів, віршів присвячено цьому жорстокому часу і післявоєнного періоду. Один з таких оповідань належить Євгену Носову. Згадаймо його проблематику і короткий зміст. “Лялька” Євгенія Носова – це короткий, але прониклива розповідь про людське серце, не очерствевшем за роки війни.
Короткий зміст: “Лялька” Носова
Своїм оповіданням дав дуже короткий зміст Носов: “Лялька” займає лише кілька сторінок. Дія оповідання відбувається через кілька десятків років після війни. Твір починається з того, як оповідач згадує невелику село під Липино, куди він часто заїжджав по службових справах. Є там містечко, де річка утворює глибокий вир з сильною течією, і в цьому вирі водяться великі соми – “господарі річки”. Часто сюди ходив у вільний час оповідач порибалити разом з приятелем своїм старим Акимычем.
Минуло кілька років. Обміліла річка, не стало виру, а на його місці з’явився горбок. Незабаром не стало і Акимыча.
Згадує автор про минулі дні, як рибалили з Акимычем. З’ясувалося, що вони служили в одній і тій же армії і майже одночасно були госпіталізовані. Акимыч був контужений, і навіть зараз він не міг повністю оговтатися від недуги. При хвилюванні старий не міг говорити, його мову слово дерев’янів, і він лише безпорадно витягував губи в трубочку.
Одного разу восени приїхав оповідач в село після довгої відсутності і побачив, що згорів курінь Акимыча, в якому той ночував. Але трохи згодом побачив старого живим і здоровим. Він йшов кудись з лопатою на плечі, схвильований і пригнічений. Говорити він не міг, лише жестом покликав за собою. Вони пройшли повз школи, де Акимыч працював сторожем, пройшли повз зеленого лугу, і в канаві оповідач побачив те, що так засмутило його друга. Це була лялька з повиколюваними очима і відірваними волоссям, а на місці носа і там, де колись були зірвані трусики, зяяли дірки, пропалені сигаретами.
Акимыч нарешті зміг говорити і повідав, що багато знаходить таких покинутих ляльок, але не може спокійно дивитися на них. Занадто вони нагадують людей, а за війну він на людську загибель чимало надивився. Злився Акимыч, що всі інші байдужі – навіть майбутні матері, навіть вчителі. А дітям не можна звикати до таких картин. От і взявся старий ховати таких ось кинутих ляльок, дуже вже схожі на дітей. Копав для них маленькі могилки, встеляла сіном. “Все не закопати” – таким зітханням старого закінчується розповідь.
Такий короткий зміст. “Лялька” Носова, незважаючи на невеликий обсяг, зачіпає дуже важливі теми.
Тема співчуття в оповіданні
Що ж хотів донести до нас автор своїм коротким твором? Як показує короткий зміст, “Лялька” Носова нагадує нам, як страшно стати байдужими, зачерствіти душею. Перестати бачити красу навколишнього світу і неподобства, що кояться в ньому. Старий Акимыч, пройшовши війну, надивившись на смерть, не розучився співчувати. Це проявилося в малому – в жалості до кинутим іграшок. Але людина, яка не може байдуже дивитися на викинуту ляльку, ніколи не кине в біді і іншої людини.
Читаючи розповідь, ми мимоволі співчуває і самому Акимычу – старому, який пройшов війну, контуженному і залишився на самоті. Можливо, його контузія в оповіданні має й більш глибокий зміст: людина намагається сказати – і не може, і йому залишається лише мовчки спостерігати за бідами навколо себе і мовчки намагатися що-небудь виправити. Хоча б те, що в його силах.
Тема краси в оповіданні “Лялька”
Про що ще змушує задуматися короткий зміст? “Лялька” Носова зачіпає і тему краси і гармонії в світі. Адже неспроста вся сцена з лялькою відбувається на тлі краси осінньої природи, коли все у світі наче залите яскравими фарбами, і тиша стоїть, і умиротворення. У природі є гармонія, життя людей – хаос. І люди самі створюють цей хаос. Хтось- розпочавши війну, а хтось- просто викинувши обридлу ляльку…
Вічна тема короткого оповідання
“Все минає, та не все забувається” – ці слова читаються між рядками, немов короткий зміст Е. Носова “Лялька”. Закінчилася війна – життя йде своєю чергою. Самий бурхливий і глибокий вир рано чи пізно заростає мулом. Але не забуде про страшні дні оповідач, не забуде і Акимыч, час від часу втрачає здатність говорити. Настав мир – розквітла природа, і все в ній чудово. Але з’являються все ж кинуті понівечені ляльки – як відгомін жахливих років, коли ховали кинуті і понівечені людські тіла. Забувають люди цінувати красу природи, забувають цінувати мир на землі, забувають про відповідальність. Адже все починається з малого…
