Капіталізм – це економічна система, побудована на праві приватної власності й свободи підприємництва. Явище зародилося в Західній Європі в XVII-XVIII столітті і сьогодні поширене у всьому світі.
Виникнення терміна
Питання «що таке капіталізм» вивчався багатьма економістами та науковцями. Особлива заслуга в освітленні і популяризації цього терміна належить Карлу Марксу. Цей публіцист в 1867 році написав книгу «Капітал», яка стала основоположною для марксизму і багатьох ідеологій лівого спрямування. Німецький економіст у своїй праці піддав критиці ситуацію в Європі систему, при якій підприємці і держава нещадно експлуатували робочий клас.
Слово «капітал» виникло дещо раніше Маркса. Спочатку це був жаргонізм, поширений на європейських біржах. Ще до Маркса це слово у своїх книгах використовував знаменитий англійський письменник Вільям Теккерей.
Основні особливості капіталізму
Щоб зрозуміти, що таке капіталізм, слід розібратися в його основних рисах, які відрізняють його від інших економічних систем. Основою цього явища є вільна комерція, а також виробництво послуг і товарів приватними особами. Важливо і те, що все це продається тільки на вільних ринках, де ціна визначається в залежності від попиту і пропозиції. Капіталізм не передбачає примусу з боку держави. У цьому він протилежний планової економіки, яка існувала в багатьох комуністичному країнах, у тому числі і СРСР.
Рушійною силою капіталізму є капітал. Це засоби виробництва, які перебувають у приватній власності і потрібні для отримання прибутку. У побуті під капіталом найчастіше мають на увазі гроші. Але це може бути й інше майно, наприклад дорогоцінні метали.
Прибуток, як і капітал – власність власника. Він може використовувати її для того, щоб розширити власне виробництво або задовольнити свої потреби.
Життя капіталістичного суспільства
Капіталістичне суспільство заробляє собі на життя з допомогою вільного найму. Інакше кажучи, робоча сила продається за заробітну плату. Так що таке капіталізм? Це принципова свобода ринку.
Для того щоб у суспільстві виникли капіталістичні відносини, йому необхідно пройти декілька стадій розвитку. Це збільшення кількості товарів і грошей на ринку. Крім того, капіталізму потрібна ще й жива робоча сила – спеціалісти з необхідними навичками та освітою.
Подібна система не може контролюватися з певного центру. Кожен член капіталістичного суспільства вільний і може на свій розсуд розпоряджатися власними ресурсами і вміннями. Це, в свою чергу, означає, що будь-яке рішення передбачає індивідуальну відповідальність (наприклад, за збитки із-за неправильного вкладання грошей). У той же час учасники ринку захищені від посягань на власні права з допомогою законів. Правила і норми створюють той баланс, який необхідний для стабільного існування капіталістичних відносин. Також необхідний незалежний суд. Він може стати арбітром у випадку виникнення спору між двома учасниками ринку.
Соціальні класи
Хоча саме Карл Маркс відомий більше за всіх як дослідник капіталістичного суспільства, навіть у свою добу він був далеко не єдиним, хто вивчав цю економічну систему. Німецький соціолог приділив багато уваги робітничого класу. Однак ще до Маркса Адам Сміт досліджував боротьбу різних груп суспільства.
Англійський економіст виділив три основних класу всередині капіталістичного суспільства: власників капіталу, землевласників і пролетарів, які цю землю обробляли. Крім того, Сміт визначив три види доходів: ренту, заробітну плату, а також прибуток. Всі ці тези надалі допомогли іншим економістам сформулювати, що таке капіталізм.
Капіталізм і планова економіка
Карл Маркс у власних працях визнавав, що не він відкрив явище класової боротьби в капіталістичному суспільстві. Однак він писав, що його головною заслугою є доказ того, що всі соціальні групи існують лише на певному етапі історичного розвитку. Маркс вважав, що період капіталізму – тимчасове явище, яке має змінитися диктатурою пролетаріату.
Його судження стали основою для багатьох лівих ідеологій. У тому числі марксизм виявився платформою для більшовицької партії. Історія капіталізму в Росії обернулася революцією 1917 року. В Радянському Союзі була прийнята нова модель економічних відносин – планова економіка. Поняття «капіталізм» стало лайкою, а західних буржуа почали називати не інакше як буржуями.
В СРСР держава взяла на себе функції останньої інстанції в економіці, на рівні якої вирішувалося, скільки і чого робити. Подібна система виявилася неповороткою. У той час як у Союзі упор в економіці робився на ВПК, в капіталістичних країнах панувала конкуренція, обернулася зростанням доходів і добробуту. В кінці XX століття майже всі комуністичні країни відмовилися від планової економіки. Вони також перейшли до капіталізму, який сьогодні є двигуном світового співтовариства.
