Прихильність дитини до матері і злочинність підлітків: який зв’язок? Виховання дітей

Зміст:

  • Теорія прив’язаності
  • Дослідження за участю 44 юних злодюжок

Теорія прив’язаності Джона Боулби сьогодні визнана в усьому світі, на неї посилаються у багатьох психологічних працях, на її основі дають поради по вихованню дітей. І схоже, це правда: відсутність близького дорослого у ранньому дитинстві веде до емоційних проблем і навіть може зробити людину злочинцем. Але дивно, на якій маленькій вибірці були зроблені ці висновки! Всього 44 дитини, спійманих на крадіжці.

До змісту

Теорія прив’язаності

Боулби визначав прихильність як психологічну зв’язок між двома людьми. На думку вченого, в людях відчуття від природи закладено, так як воно дозволяє їм виживати в навколишньому світі. Крім того, він стверджував, що першими формуються зв’язки між дитиною і її вихователем, які, як правило, мають дуже важливий вплив на всю його подальшу долю.

У своїй теорії Джон Боулби стверджував, що людина набуває почуття захищеності, що дозволяє йому досліджувати навколишній світ, тільки якщо в дитинстві поряд з ним була відповідальна й турботлива мати.

Згідно концепції вченого, прив’язаність характеризується наступними ознаками:

  • Зона безпеки. Коли б дитина не відчув загрозу, страх або небезпеку, батьки (вихователь) втішає, підтримує і заспокоює його.
  • Надійна база. Батько (вихователь) забезпечує дитину надійним, непорушним фундаментом, щоб той міг вчитися, досліджувати світ і самостійно до нього адаптуватися.
  • Підтримка близькості. Навіть якщо дитина здатна досліджувати навколишній світ, щоб відчувати себе постійно захищеним, йому потрібно відчуття постійної близькості з батьком (вихователем).
  • Сепараційні тривога. Розлучена з батьком (вихователем) дитина засмучений, нещасливий і пригнічений.
  • У новонародженого немовляти формується тільки один тип первинної прихильності, найчастіше до матері. Відбувається це в перший рік життя. Якщо такий зв’язок не виникає або швидко переривається, це призводить до досить серйозних наслідків для психіки, аж до розвитку беземоційного розлади (воно включає нездатність до емоційних відносин, повна відсутність почуття каяття, невміння контролювати імпульси і хронічну озлобленість).

    Якщо до трьох років дитина не відчуває до кого-небудь прихильності, він вже ніколи їй не навчиться. Крім того, позитивне соціальне, інтелектуальне і емоційне розвиток дитини забезпечується тільки за умови гарантованої прихильності з боку батьків (вихователя). Критичний період, протягом якого дитина неодмінно повинен перебувати під опікою, становить від півроку до двох років.

    Джон Боулби народився в Лондоні в 1907 році в аристократичній родині. Його батько, сер Ентоні Боулби, був хірургом і працював у групі лікарів королівського двору. У дитинстві Джон спілкувався з матір’ю не довше години в день, як було заведено в той час у сім’ях з вищого світу. З-за цього Джон один з шести дітей у сім’ї, дуже зблизився зі своєю нянею. Коли йому було чотири роки, няня звільнилася, і хлопчик пережив горе, порівнянне з втратою матері.
    У сім років Джона відправили в закриту школу; згодом він згадував цю подію як одне з найбільш травматичних в своєму дитинстві. Однак, судячи з усього, досвід перебування в школі зробив величезний вплив на все його подальше життя і кар’єру: свої дослідження в області психології Боулби зосередив в основному на те, як на розвитку дитини позначається відрив від вихователя (батька).
    Після школи Боулби поступив в коледж «Трініті» при Кембриджському університеті, де вивчав психологію; по закінченні університету він працював з важкими і погано адаптованими дітьми. У віці двадцяти двох років Боулби зайнявся вивченням медицини в клініці університетського коледжу в Лондоні і в цей же період записався в Інститут психоаналізу. До 1937 році він став психоаналітиком у знаменитої лікарні Модслі.
    У 1938 році він одружився на Урсулі Лонгстафф, з нею у них народилося четверо дітей. У 1950-х він недовго працював консультантом по психічному здоров’ю Всесвітньої організації охорони здоров’я, де і розробив свою теорію прив’язаності. Джон Боулби помер 2 вересня 1990 року у віці вісімдесяти трьох років.

    До змісту

    Дослідження за участю 44 юних злодюжок

    Вирішивши перевірити, наскільки важливі взаємини матері і дитини в перші п’ять років його життя, Боулби провів дослідження, в якому взяли участь 44 неповнолітніх злодія. Психолог стверджував, що високий рівень злочинності серед малолітніх, асоціальну поведінку та емоційні проблеми безпосередньо пов’язані з відсутністю у дітей цієї найважливішої прихильності. По суті, він вирішив з’ясувати, чи призводить позбавлення матері дитини на перших роках життя до злочинності в підлітковому віці.

    Все 44 учасника дослідження перебували у лікувально-виховному закладі з соціальної адаптації дітей; їх помістили туди тому, що вони були спіймані на крадіжці. В якості контрольної групи психолог залучив ще 44 підлітка з цієї ж установи. Слід зазначити, що, за оцінками лікарів, діти з другої групи теж ставилися до категорії емоційно нестабільних, однак вони ніколи не крали.

    Боулби опитав батьків малолітніх злочинців і учасників з контрольної групи, щоб дізнатися, хто з них в перші п’ять років життя був розлучений з батьками і скільки часу тривав цей розрив у кожному випадку. З’ясувалося, що більше половини підлітків-злодюжок в цей найважливіший період життя були позбавлені своїх матерів довше, ніж на півроку; у контрольній же групі подібне пережили лише двоє дітей. Більш того, якщо в контрольній групі не виявилося жодної дитини з беземоційним розладом, то в другій цим страждали 32 відсотки юних респондентів. На основі даного дослідження психолог дійшов висновку, що підліткову злочинність слід вважати прямим наслідком позбавлення матері дитини в ранньому віці.

    Звичайно, висновки психолога не можна вважати однозначними і абсолютно достовірними, оскільки його експеримент базувався тільки на опитуваннях і спогадах респондентів, які цілком могли бути неточними. Також можна дорікнути експериментатора в необ’єктивності. Однак таким чином Джон Боулби створив принципово нову область досліджень у психології. Його теорія прихильності до цих пір має значний вплив на такі сфери діяльності, як освіта, догляд за дітьми та виховання.

     

     

    Related posts

     
     

    Leave a Reply

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    http://poradumo.com.ua/235922-prihilnist-ditini-do-materi-i-zlochinnist-pidlitkiv-iakii-zviazok-vihovannia-ditei/