Як роблять операції? Свідчення, підготовка та види. Скільки роблять операцію?

Хоч і вважається, що організм – це складна саморегулююча система, іноді без хірургічного втручання не обійтися. У тваринному світі діє правило природного відбору виживає той, хто сильніше, витривалішими, здоровіше. Людське життя коштує дорого, щоб ставити такі експерименти. Тому люди при серйозних збоях роботи організму вирішуються на оперативне втручання з метою корекції хворобливого стану. Перед тим як роблять операції, зважують всі за і проти, враховуючи шанси на поліпшення і ризики негативних наслідків.

Необхідність

Рішення про проведення хірургічного втручання приймається з урахуванням показань. Вони можуть мати відносний характер – торкатися питання корекції хворобливого стану, не представляють крайньої необхідності, — і абсолютний – реагування на загрози, пов’язані з реальною і явною небезпекою для життя. Відкладати такі операції можна лише при наявності агонії у пацієнта.

При визначенні показань зазвичай відразу ж дається обґрунтування терміновості втручання. На цьому етапі визначаються з можливістю його проведення. Враховуються умови операційної, наявність необхідного обладнання та інструментів, можливість додаткового обстеження, взяття біоматеріалів для аналізів.

Навіть якщо у лікаря є впевненість, що потрібно і можна робити операцію, він зобов’язаний отримати дозвіл у пацієнта або представляють його інтереси осіб (несвідомий стан, обмежена дієздатність). В окремих випадках при загрозі життю пацієнта і при неможливості встановлення його особи, лікар може і не чекати офіційної згоди.

Діагностика

В ідеалі кожен пацієнт повинен пройти детальний медичний огляд, щоб зрозуміти, чи можна робити операцію за наявними свідченнями. У загальних випадках проводиться стандартне комісійна огляд. На прийомі пацієнт заявляє про наявність або відсутність скарг на самопочуття.

При наявних проблемах зі здоров’ям призначаються додаткові обстеження. В одних випадках буде достатньо повного аналізу крові та рентгенографії. В інших – можуть знадобитися результати додаткових тестів, дані електрокардіографії, ультразвукової діагностики, МРТ, специфічні аналізи.

Незалежно від якості передопераційної підготовки пацієнта перед втручанням із застосуванням загального наркозу оглядає анестезіолог. Додатково перевіряють відсутність протипоказань, пов’язаних з органами дихання, серцево-судинної системи, розладами психіки.

Ризики

Будь-яке втручання в діяльність систем і органів живого організму до певної міри межує з ризиком необоротних наслідків або критичних порушень їх функцій. Сучасна діагностика і методи оперування зводять їх до мінімуму, проте такі варіанти також треба враховувати перед прийняттям рішення, чи варто робити операцію або обмежуватися лише консервативними методиками лікування.

Принцип хірургії – роз’єднання тканин — передбачає наявність фізіологічної і психологічної травми. Вона може бути виражена більше або менше, але все одно якийсь період для відновлення обов’язково знадобиться. І хоча при визначенні ризиків намагаються дотримуватися принципу, щоб операція не була небезпечніше наслідків – іноді доводиться хапатися за будь-яку можливість, щоб позбутися від недуги.

Види втручання

Під операцією розуміють комплексне лікарське вплив на організм пацієнта (його тканини і/або органи) з метою корекції його хворобливого стану або додаткової діагностики. У більшості випадків таке втручання відбувається після розтину зовнішнього шкірного покриву за допомогою спеціального інструменту. Останнім часом з’явилася можливість оперувати з використанням нового високотехнологічного обладнання. Може застосовуватися електрокоагуляція, хвильовий бездротовий вплив, лазерне випромінювання, кріохірургія, ультразвук.

Розрізняють прості операції, які можна проводити на базі поліклінічних відділень, та складні, що вимагають спеціального приміщення (операційний блок). У різних випадках кількість лікарського персоналу буде відрізнятися (хірург, асистент-анестезіолог, медична сестра, санітарка).

Як роблять операції по вправленню вивихів? У таких випадках роз’єднання тканин необов’язково. Корекція стану проводиться без допомоги хірургічного інструменту (ручне посібник).

Скільки роблять операцію

Хірургічне втручання може тривати хвилини або розтягнутися на годинник. Все залежить від виду, мети, складності процедури. Коли доводиться оперувати кілька годин поспіль, бригади хірургів працюють позмінно, щоб лікарі мали можливість відпочити. В особливих випадках можуть залучатися додаткові фахівці з суміжних областей, якщо в процесі виконання основної процедури потрібно вузькоспеціалізована консультація.

Одні операції робляться під загальним наркозом, інші – під місцевим знеболенням. Якщо вплив незначний і швидкоплинне (виривання шатающегося зуба), від анестетика можна відмовитися зовсім. Загальна тривалість втручання також залежить і від часу підготовчих та заключних процедур. Бувають випадки, коли основний вплив займає хвилину, але для забезпечення доступу до вогнища потрібно набагато більше часу.

Також на тривалість може вплинути те, як роблять операції. Основний принцип – розріз проводиться по можливості мінімальним, але щоб він забезпечував оперативний простір. Якщо все йде за графіком – це одне, але часто бувають непередбачувані ситуації, ускладнення (кровотеча, шок). Виникає необхідність продовження дії наркозу або анестезії для виведення пацієнта з критичного стану, купірування рани, завершення операції.

Етапи

Розрізняють три основних моменти в ході проведення оперативного хірургічного втручання. Спочатку необхідно оголити орган або вогнище (забезпечити доступ). За цим слідує основна процедура, пов’язана з різного роду маніпуляціями з інструментом або обладнанням (оперативний прийом). Він може бути різним за складністю, характером, типом і методу впливу. На завершальному етапі (оперативний вихід) відбувається відновлення цілісності пошкоджених тканин. Рана зашивається наглухо або залишається дренажний отвір.

Організація проведення хірургічної операції починається з укладання підготовленого пацієнта (санітарна обробка) на операційний стіл. Доцільність розташування визначає хірург, він же вибирає інструмент, варіант оперативного доступу, прийому та виходу. В залежності від того, які операції роблять, процедура може проводитися в будь-якому зручному положенні і не обов’язково на столі. Анестезіолог забезпечує знеболювання, асистент допомагає по ходу втручання операційна сестра відповідає за інструмент і матеріали, санітарка забезпечує належний рівень чистоти.

Види

Від того, як роблять операції, розрізняють серед них первинні і повторні (після ускладнень). Хірургічне втручання може бути радикальним, спрямованих на повне усунення причин або наслідків патологій, або паліативним (часткове рішення проблеми). При неможливості вирішити проблему проводиться втручання, спрямоване на полегшення стану пацієнта (симптоматичне втручання).

По терміну можуть бути екстреними (відразу при постановці діагнозу за показаннями), терміновими (протягом перших годин після надходження в стаціонар), плановими на тлі нормального загального стану (без конкретного терміну, за готовності пацієнта). Також можна виділити втручання, пов’язані з порушенням цілісності тканин або органів (криваві), і безкровні (дроблення каменів); гнійні (нариви) і асептичні (чисті).

Від характеру локалізації розрізняють: порожнинні (очеревина, грудна клітка, черепна коробка) і поверхневі (шкіра). А також: на м’яких тканинах (м’язи) та кісткові (ампутації, резекції). Від типу тканини, над якою проводиться оперативний прийом: нейрохірургічні, офтальмологічні, пластичні і так далі.

За типом органу, на який здійснюється вплив, та оперативного прийому визначається назва хірургічної операції. Наприклад, апендектомія – видалення апендикса; торакопластика – ліквідація дефектів та інше.

Що робити після операції

В залежності від складності втручання, хірург приймає рішення про доцільність подальшого спостереження за пацієнтом. При легкому ступені він може бути відпущений додому або направлений для спостереження дільничним терапевтом. Можуть перевести в звичайну палату або інтенсивної терапії, доставити в реанімаційне відділення. У будь-якому випадку для повного відновлення потрібен реабілітаційний період.

В залежності від складності втручання він може мати різну протяжність і включати широкий спектр процедур: фізіотерапія, масаж, профілактична фізкультура. Цей етап спрямований на відновлення тонусу атрофованих м’язів після тривалого постільного режиму або, наприклад, на підвищення рухової активності пошкодженого суглоба. У кожному конкретному випадку ставиться певна задача, яка може бути досягнута різними методами. Основна мета – відновлення функцій організму, забезпечують нормальний спосіб життя.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/235661-iak-robliat-operaciyi-svi/