Риторика — це що таке? Сучасна риторика

Риторика — це мистецтво розмовляти з людьми. Здавалося б, що тут складного? Якщо, звичайно, знайома тема, та й аудиторія розуміє мову оратора. Проблема в тому, що люди люблять говорити і не люблять слухати. І щоб вони звернули увагу на сказане, потрібно вміти зацікавити. Захопити своєю промовою.

Історія ораторського мистецтва

Мистецтво риторики — одне з найдавніших. Як тільки люди навчилися говорити, як тільки сформувалась друга сигнальна система, так відразу виникла потреба використати її як можна краще і ефективніше. Адже ораторське мистецтво — це не просто вміння красиво говорити.

Це ще і вміння переконувати, умовляти людей зробити те, що потрібно оратору, а не те, що вони збиралися. Це — влада. У стародавній Греції ораторського мистецтва навчали в обов’язковому порядку. Вважалося, що освічена людина повинна вміти говорити — так само, як повинен вміти писати. У Стародавньому Римі вважали, що чоловік шляхетного походження повинен бути політиком, або воїном, або юристом. Жодна з цих справ не обходиться без уміння говорити яскраво і захоплююче.

Кому потрібно вміння красиво говорити?

Сьогодні, звичайно, риторика не входить у перелік обов’язкових предметів. Але є багато професій, в яких вона стане відмінним підмогою. Ті, хто працює з людьми, повинні вміти пояснювати доступно і цікаво, переконувати і доводити. Педагогічна риторика — мистецтво вчителя захоплююче подавати матеріал, концентрувати увагу учнів на потрібних моментах. Грамотно побудована лекція не тільки краще запам’ятається, вона ще і простіше у виконанні для самого оратора. Не потрібно кричати, напружуючи зв’язки, не треба злитися і нервувати. Адже аудиторія і так ловить кожне слово педагога, і не тому, що боїться покарання, а тому що цікаво. Педагогічна риторика, засвоєна і відпрацьована в повній мірі, допоможе і вчителям, і учням.

Основа мови — план

Потрібно пам’ятати, що риторика — це не тільки уміння красиво говорити. Це ще й мистецтво стрункою, логічно мислити.

Без уміння структурувати мова, без чіткого плану, заснованого на послідовних, зв’язкових тезах, не можна говорити переконливо і розумно. В основі будь-якого, самого емоційного спічу лежить вивірена, продумана концепція. В іншому випадку оратор почне безглуздо повторюватися, втрачати важливі факти і запинатися.

Ще один момент, безпосередньо пов’язані з умінням спілкуватися з аудиторією не пов’язаний — дикція. Слухачі повинні сконцентруватися на речі, а не відволікатися на необхідність розбирати невиразна вимова лектора.

Кажуть, Демосфен, щоб добитися ідеального вимови, тренувався в ораторському мистецтві, поклавши в рот кілька камінчиків. Звучить кумедно, але це дійсно непоганий спосіб вирівняти дикцію — якщо, звичайно, немає серйозних проблем, які потребують допомоги фахівця. Ну і, звичайно, скоромовки. Їх навіть диктори використовують для тренувань.

Публіка — це зовсім не страшно

Риторика — це бесіда, а не зачитування тексту з листа. Мову потрібно вчити на пам’ять, причому відпрацьовувати до тих пір, поки вона не буде звучати, як вільна імпровізація — тобто легко і без зусиль. Немає нічого більш складного, ніж створення ілюзії невимушеності. Легчайшая грація балерин — результат величезної праці.

Тренуватися потрібно постійно. На рідних, на друзів, на улюбленій собаці — вже вона-то точно буде слухати з цікавістю, навіть якщо розповідати одне й те ж десяток разів. Коли з’явиться звичка говорити легко і гладко, не збиваючись, виступати на публіці стане набагато легше.

Для багатьох проблема саме в тому, що стояти перед людьми, виступати — процес страшнуватий, нервує. Тут теж допоможе практика. Можна спробувати виступити на батьківських зборах, на нараді перед колективом, сказати невелику промову на корпоративі. Навколо будуть нехай і не родичі, але все ж знайомі, доброзичливі люди. В таких умовах звикати до уваги публіки буде набагато простіше.

Орієнтація на слухачів

Основи риторики припускають уміння структурувати мова і підганяти її під аудиторію. Тобто потрібно навчитися писати план і заповнювати пункти фрагментами тексту, що мають цільове призначення.

Мова, розрахована на шахтарів — зовсім не те ж саме, що спіч, який будуть вимовляти на раді директорів. І справа зовсім не в тому, що хто-то краще або гірше. Просто у цих аудиторій — різні інтереси, різні смаки. Оратор повинен це враховувати, складаючи конспект промови. При однаковій основі такі виступи вимагають різних виразних засобів, різних прикладів. Інтелігентна аудиторія навряд чи оцінить зайву експресивність оратора, а от люди, які звикли відкрито виражати свої почуття, навпаки, будуть симпатизувати емоційного оратору.

Зацікавити і захопити

Вступ теж повинно бути яскравим. Навіть якщо основна тема спічу не дозволяє розвернутися фантазії, перші фрази повинні захопити аудиторію, привернути увагу до співрозмовника. Досвідчені оратори можуть використовувати для вступу екстравагантні і ризикові теми — просто для того, щоб їх почали слухати. А потім, в наступній частині промови, згладити різке враження. Початківцям, звичайно, не варто вдаватися до таких радикальних заходів. Але все ж потрібно постаратися зробити початок «чіпляти», яскравим. Якщо з самого початку не вдалося завоювати увагу слухачів, весь труд по написанню мови виявиться марним.

Удавані відступи від теми — теж дуже важливий момент. Людина може без зусиль фокусувати увагу тільки п’ять-шість хвилин. Якщо мова повинна бути довгою — лекція, докладне пояснення, — отже, потрібно розділити її на логічні сегменти. І розбити теорію цікавими для публіки прикладами, може, навіть кумедними, хоча гумор — вельми хисткий грунт. Те, що смішно одному, інший вважатиме грубістю або вульгарністю. Риторика — це мистецтво не тільки зацікавити, але й утримати увагу публіки.

Діалог з публікою

Таки відступи повинні бути не занадто частими, але і не рідкісними. Вони дозволяють аудиторії перепочити, подумки підсумувати сказане і підготуватися до наступної частини мови, не настільки живою і захоплюючою.

Щоб визначити, чи цікаво слухачам, правильно вибраний темп та інтонація, потрібно знайти в залі людини, що викликає симпатію, і говорити «для нього». Цей прийом часто використовують актори-початківці, а сучасна риторика має багато спільного з театральним мистецтвом. По-перше, так легше забути про залі і публіці, яка спостерігає за виступом. По-друге, спостерігаючи за конкретною людиною, який створює ілюзію діалогу. Він бачить емоції, викликані промовою, помічає, коли людина відволікається і починає нудьгувати, а коли, навпаки, співчуває висловленим думкам.

Мова повинна бути грамотною

Російська риторика має характерну особливість. Вона вимоглива до мови, точніше — до стилю мовлення.

Це важливий фактор, за яким оцінюють ораторське мистецтво промовця. Передбачається, що оратор повинен володіти класичним літературним стилем, не збиватися на сленг, жаргонізми або містечковий говір. Звичайно, є винятки — наприклад, виступи у вузькопрофесійному середовищі або перед особою виборців, коли потрібно виглядати «своїм». Але найчастіше така мова сприймається як прояв неосвіченості, низької культури. І тоді довіру до промовця знижується.

На жаль, навчитися говорити правильно набагато складніше, ніж виправити дикцію. Кращий спосіб — це читати хорошу літературу і спілкуватися з розумними людьми. Якщо часу на читання немає, можна придбати кілька якісних аудіокниг, і слухати їх у вільні хвилини. Так буде формуватися звичка говорити правильною літературною мовою.

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *