Змія жовтобрюх: звички і спосіб життя

Жовтобрюх – змія, досить поширена в Росії і відноситься до струнким полозам, іноді її ще називають желтопуз або жовточеревий полоз. Вона вважається найбільшою рептилією в Європі і однією з найбільших змій в країнах СНД.

Жовточеревий полоз відноситься до сімейства ужеобразных змій, внаслідок чого не може бути отруйним, однак це не означає, що зустріч з ним приємна і абсолютно безпечна.

Як правило, розмір дорослої жовтобрюха коливається в межах півтора-двох метрів, однак нерідко зустрічаються і більші екземпляри, довжина яких сягає двох з половиною метрів, причому третина з них займає хвіст плазуна. Незважаючи на надзвичайно значний розмір, змія жовтобрюх досить-таки рухлива і витончена, діаметр тулуба навіть у самих великих особин не перевищує п’яти сантиметрів.

Даний вид змій має середнього розміру голову, покриту щитками і великі очі, навколо яких, як правило, є жовті округлі плями. Верхня сторона тіла жовточеревого полоза пофарбована в один тон – оливково-сірий, жовтуватий, цегляний, червонуватий або практично чорний. Однак якщо придивитися різноманітність все ж таки є, адже кожна лусочка, якою покрито тіло змії, має своєрідний візерунок, що складається з світлою серединки і більш темних країв, тому забарвлення рептилії здається мелкосетчатым.

У молодих особин на верхній стороні тіла можна помітити темні плями, які в деяких місцях зливаються, утворюючи невеликі поперечні смуги, вони ж є і на боках. Черевце змії теж одного тону, найчастіше жовтуватого, що і вплинуло на назву виду, однак деякі особини мають сірувату черевну частину з жовтенькими цятками.

Найбільш часто жовтобрюх зустрічається в напівпустелі, відкритому степу, в заростях чагарників вздовж доріг, на кам’янистих гірських схилах, а іноді і в болотистій місцевості. У сильну спеку намагається триматися ближче до водойм, але не тому що є любителем водних процедур, а в пошуках їжі і прекрасного укриття, яким вважаються прибережні зарості.

Іноді, в пошуках затишного місця для кладки яєць, жовточеревий полоз може приповзти і сільськогосподарські споруди або сховатися в глибині копиці сіна, хоча місцем постійного проживання ці об’єкти вибирає вкрай рідко. Желтопуз неймовірно прив’язаний до обраного місця проживання, тому буде прагнути повернутися туди, навіть віддалившись на значну відстань.

До зими жовточеревий полоз готується дуже ретельно, використовуючи в якості місця проживання порожні норки гризунів або інші поглиблення в землі, причому в одному місці можуть зимувати навіть відразу кілька дорослих особин.

Відмінною особливістю жовточеревого полоза є його неймовірна агресивність, навіть при нападі більш сильного ворога, змій рідко коли буде рятуватися втечею. При цьому він, як правило, згортається спіраллю, починає голосно й погрозливо шипіти і першим кидається на кривдника, намагаючись завдати удару в найбільш вразливе місце.

Жовтобрюх, як говорилося вище, при русі розвиває дуже швидку швидкість, якщо, наприклад, рятуючись від переслідування він зустріне на шляху обрив, то не замислюючись «стрибне вниз. Дерева також не є для нього перешкодою, оскільки желтопуз досить непогано лазить по гілках, правда високо намагається не підніматися.

Завдяки відмінній реакції, гострому зору і вмінню швидко пересуватися, жовточеревий полоз вважається чудовим мисливцем, який ні за що не залишить обрану жертву. Якщо навіть майбутній «обід» якимось чином зумів втекти і сховатися в нірку, жовтобрюх спробує витягти її звідти або ж сховається та дочекається поки жертва самостійно вибереться на поверхню.

У раціон желтопуза входять дрібні птахи і гризуни, ящірки, великі комахи, жаби, не гребує він і іншими зміями, навіть якщо вони отруйні. У деяких випадках ефи і гадюки, спіймані желтобрюхим полозом, встигають його вжалити, проте особливої шкоди випущений отрута мучителя не завдає.

Під час шлюбного періоду цей вид рептилій тримається парами, при спарюванні самець утримує самку щелепами за шию, саме в цей момент полозов найчастіше ловлять змієлови, так як рептилії втрачають властиву їм пильність.

Відкладання яєць починається в останніх числах червня або на початку липня, у однієї самки, як правило, буває від шести до вісімнадцяти яєць. Потомство вилуплюється в кінці серпня –початку вересня. Розмір малюків жовточеревого полоза близько двадцяти двох-двадцяти трьох сантиметрів без хвоста, з хвостом їх довжина може досягати тридцяти — тридцяти трьох сантиметрів.

Статева зрілість у жовточеревого полоза настає тільки після трьох-чотирьох років, тоді як загальна тривалість життя в природних умовах близько семи-восьми років, в тераріумах при належному утриманні цей термін можна збільшити в кілька разів.

Дуже часто жовтобрюхий полоз і сам стає жертвою – полюють на нього великі птахи, куниці, лисиці, так і людина, наляканий великим розміром змії, нерідко винищує цей вид рептилій.

Крім цього, жовтобрюх, як і інші мешканці відкритих рівнинних територій, часто страждає від випасу худоби, оранки земель, обприскування рослин отруйними препаратами. Багато полозов гине і під колесами автомобілів, адже машина не жива істота, тому на великий розмір жовтобрюха, його грізний вигляд і злісне шипіння абсолютно не реагує.

У сильну спеку жовточеревий полоз із-за перегріву може відрізнятися особливою агресивністю і без особливої причини нападати на людину, а іноді і гнатися за ним. Пояснюється це тим, що у змій при підвищенні температури тіла обмін речовин відбувається швидше, внаслідок чого підвищується і швидкість реакції.

У деяких країнах жовточеревий полоз занесений в Червону книгу, оскільки зустрічається дуже рідко і, щоб уникнути повного зникнення потребує охорони. Адже, незважаючи на деякі неприємні особливості, жовтобрюх приносить величезну користь людству, знищуючи шкідників сільгоспугідь.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/226391-zmiia-jovtobruh-zvichki-i-sposib-jittia/