Група ліків, які
використовуються для лікування грибкових захворювань у людини, називаються
антімікотікі. Вибір
препарату, визначення дози, багато в чому залежить від виду грибка, від його
інвазивності (проникнення) в організм, від тяжкості захворювання, а також від
імунного статусу людини, і наявності супутніх захворювань.

Як у використанні антибіотиків, лікуванні мікозів практикується діагностика чутливості грибків до антимикотикам, але все залежить від виду інфекції та від самих антимікотиків.

Лікування грибкових захворювань у людини проводитися з використанням величезної кількості препаратів, які стали досить доступні для кожного.

 

Існує група препаратів під назвою полиены, з них Амфотерицин В – дуже відомий препарат, і до нього чутливі практично більшість збудників, в тому числі і Candida spp. В цю групу входять і такі препарати, як ністатин, леворин, натаміцин, які відмінно справляються проти грибкової інфекції викликані будь-яким збудником. Препарати самі по собі недорогі, доступні, а найважливіше перевага, в тому, що грибки рідко виробляють резистентність до цих препаратів. З іншого боку група полиенов, досить токсична для організму, а поява нових, більш безпечних препаратів дозволяє выстаставлять дану групу на другий план. У випадках тяжких грибкових захворювань, Амфотерицин В використовується, тільки з-за потреби в економії, або як альтернативна терапія. Але існують захворювання, такі як криптококова інфекція, вісцеральний лейшманіоз, інфекції викликані Prototheca spp., при яких Амфотерицин В використовується як медикамент першої лінії. Існує ліпідний комплекс Амфотерицину В, який менш токсичний, але висока вартість, дозволяє використовувати його при важких випадках, при інвазивних грибкових захворювань, або коли лікування іншими препаратами, стає не ефективним. На місцевому рівні використовують препарати (ністатин, леворин), для лікування в основному поверхневого кандидозу.

 

Інша велика група препаратів, яка використовується для лікування грибкових захворювань у людини – це азоли (флуконазол, ітраконазол та ін). У даної групи препаратів, також, дуже великий спектр активності, до них не чутливі тільки рідко зустрічаються мікози, такі як зигомицеты або Trichoderma ѕрр. Ця група успішно використовують для лікування більшості інвазивних і поверхневих мікозів.

При тривалому використанні у пацієнтів з імунодефіцитом, грибки можуть розвинути вторинну резистентність. Препарати для місцевого застосування активні проти інфекції викликаної переважно Candida spp., Trichophyton, Microsporum і Epidermophyton spp., а також проти деяких бактерій, такі як коки або коринебактерії. Такий препарат як позаконазол успішно використовується для лікування грибкових захворювань і иммуносупресией, при інвазивних мікозів (аспергільоз, кандидоз, фузаріоз), і при поверхневих інфекціях, коли місцеві препарати не справляються з інфекцією.

 

Флуконазол – один з найвідоміших препаратів у лікуванні і профілактики поверхневого кандидозу. Це препарат першої лінії для лікування інвазивного кандидозу, криптококозу, дерматомікозів.

Інший, також відомий препарат це кетоконазол. Спочатку використовувався, не тільки на місцевому рівні, але і приймався всередину. З появою нових препаратів, менш токсичних, менш взаємодіючих з іншими препаратами і також ефективних (флуконазол, ітраконазол), кетоконазол застосовується на даний момент тільки на місцевому рівні для лікування себорейної екземи, поверхневого кандидозу, дерматомікозу, висівкоподібного лишаю. Група азолів ефективна при лікуванні поверхневих мікозів, але не ефективні для лікування оніхомікозів (нігтьової грибок).

 

Лікування грибкових захворювань у людини, які вражають нігтьову пластину, проводиться за допомогою таких препаратів, як: амолорфин, циклоперокс, але тільки у разі якщо вражена не більше ? частини пластини.

По мимо спрямованого лікування проти певних збудників, в медицині використовується так зване емпіричне протигрибкове лікування. Лікування проводиться в випадках, коли неможливо швидко або точно визначити збудника мікозу, або коли є великий ризик інвазивності інфекції (тобто поширення інфекції по всьому організму). Для цього використовують певні препарати (Амфотерицин В, ліпідний комплекс Амфотерицину, Флуконазол, Каспофунгин та ін). Дана терапія використовується тільки у випадку, коли ризик летальності від інфекції покриває ризик побічних ефектів.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here