Успішна модель серйозної журналістики

Добрий день, дорогі домосіди. У нашому матеріалі сьогодні успішна модель серйозної журналістики – платиш за статтю, не сподобалася – отримуєш гроші назад. Система вже рік працює в Голландії. Люди платять за те, що їм допомагає формувати цілісне бачення події.

А саме – за якісну аналітику. За гарні довгі інтерв’ю. І за авторське бачення. Іншими словами: люди хочуть витрачати гроші на матеріали безпосередньо категорії «чому?», а не «що?» і «де?».

Копіюють інформацію або малоінформативні журнали, в середньому змушені повертати набагато більшу частку від отриманих ними платежів (деякі аж до 50%).

Успішна модель серйозної журналістики – платиш за статтю, не сподобалася – отримуєш гроші назад!

Зміст статті

Зараз минув рівно рік з того дня, як у Нідерландах стартував проект Blendle. Основна його мета: ввести в усіх газетах і журналах країни єдиний пейвол (система, при якій читачі платять за контент ЗМІ), настільки привабливий і легкий у використанні, щоб заохотити молодих людей оплачувати роботу журналістів.

Досі переважна більшість видань в цій невеликій країні сумнівався, що вони зможуть це зробити.

Багато хто з видавців у світі вже давно зневірилися, що в інтернеті можна заробляти інакше, ніж за допомогою кликбейта (клікабельних заголовків, суть яких часто відрізняється від змісту статті або відео з котиками. Чому люди повинні платити журналістам, якщо у всесвітній павутині є скільки безкоштовного контенту?

Як пояснюють творці Blendle.com в даній ситуації є також і ми. З нашими 250 тисячами користувачів (в Нідерландах – це майже кожен другий), з яких переважна більшість молодше 35-річного віку, ми доводимо, що люди дійсно хотіли б платити за дуже якісно виконану хорошу журналістську роботу (хоча ми також любимо відео з котиками).

Blendle.com повідомляє:

Користувачі насправді хочуть платити гроші за добре і якісно виконану журналістську роботу.

Ми відчуваємо, що і другий рік нашого існування стане ще більш вражаючим, аніж попередній, адже, крім нещодавно підписаних нових світових ліцензійних угод з Washington Post, The Wall Street Journal, а також з The New York Times, ще багато чекають своєї черги.

Чому люди не хотіли (не хочуть) платити гроші за якісну, хорошу журналістику в мережі Інтернет?

З точки зору видавців, єдиний шлях – це постійна боротьба за увагу читачів. Саме тому багато журнали з газетами розміщують свої найкращі матеріали та статті у вільному інтернет-доступі. Це генерує чимало трафіку, який можливо смонетизировать за допомогою реклами. Проте в той же час все більша кількість видавців усвідомлюють, що не зможуть побудувати свій бізнес, грунтуючись тільки на такій моделі.

Прибуток від реклами зменшується конкуренція з Facebook і Google дуже сильна, а 41% молодих користувачів блокує набридливу рекламу.

Також все більше і більше юних користувачів переглядає сайти в режимі «інкогніто», не даючи використовувати куки, що робить використання нативної (цільової) реклами незручним як для читачів, так і для журналістів.

Як зазначає Тому Стендейж з The Economist:

The Economist не вважає рекламу поганий і, звичайно ж, ми будемо заробляти гроші, там де це можливо, але ми думаємо, що це явище рано чи пізно відійде. Я не маю нічого проти реклами як частини джерела доходів, проте я відчуваю себе трохи здивованим, коли люди повністю покладаються тільки на це.

Ось чому видавництва всього світу вводять пейволы для диверсифікації джерел власних доходів. Переважна їх більшість приходить до однієї з 3 наступних моделей одержання прибутку:

1. Пейвол «Лічильник»

Щомісяця газета публікує кілька своїх матеріалів у вільному доступі. Після чого ви повинні заплатити, про що вас сповістить повідомлення, в якому мова піде про необхідності передплати для продовження перегляду статті. Саме цим займається The New York Times, починаючи з 2011 року.

На їхню думку, дана модель працює цілком досить добре, тому її копіюють багато інші видавці. Але справа в тому, що це працює тільки для гігантських видань (таких, як Times) на величезних ринках, і абсолютно не підходить для малих газет на дрібних ринках.

Лише невеликий відсоток людей платить за статті, а ще менша кількість людей оформляє передплату. Вам будуть потрібні десятки мільйонів відвідувачів, щоб виправдати такий підхід.

2. Модель «Freemium»

Хороші матеріали доступні безкоштовно. Але для дійсно якісного читання, вам знадобиться підписка. Так працює німецький Bild. Деякі статті відзначені позначкою «Bild +» і щоб їх прочитати, потрібно платити не менше ніж 5 євро в місяць.

3. Жорсткий пейвол

Натискаючи на посилання, ви побачите щось на зразок цього: Заплатіть негайно! Або забирайтеся! Подібне ставлення виявляють Financial Times і британська The Times.

Це працює, тільки якщо ви дійсно-дійсно хочете подивитися вміст цих, без сумніву, зразкових видань. Але більшість людей відразу ж покидають сторінку.

Люди в Інтернеті дуже не люблять, коли їм весь час нав’язують покупки

Загальною рисою перелічених вище моделей є те, що всі вони практично намагаються і прагнуть змусити людей підписатися на видання. З точки зору видавця, це виглядає цілком розумним, адже чим більше ви маєте передплатників, тим краще у вас йдуть справи. Але люди в Інтернеті не люблять, коли їм постійно нав’язують покупки.

Тобто, більшість людей не зацікавлене в підписці, але видавці продовжують використовувати пейволы, навіть роблячи їх ще більш жорсткими.

Багато хто просто ненавидять пейволы. Адже вони змушують користувача реєструватися знову і знову на сайті кожної газети або журналу, який ми хочемо почитати.

Підписавшись, ми зобов’язуємося щомісяця платити виданню за весь контент, хоча насправді там є купа речей, які ми ніколи не прочитаємо. Ось що спонукало творців Blendle до роздумів.

Журналістиці потрібен якісний користувальницький досвід

Щоб:

  • Ви могли читати всі видання, які вам подобаються в одному місці;
  • Для цього вам потрібно зареєструватися тільки один раз;
  • Ви б платили тільки за ті статті, які б прочитали;
  • Вам би повернули гроші, якби матеріал не сподобався;
  • Ніяких передплат;
  • Ніякої реклами.

Саме це сталося в Нідерландах рік тому.

До того часу ми подавали Blendle як «iTunes журналістики». Але Blendle – це не тільки пропорційна споживання оплата. Це також зручність читання і оплата в один клік. Ми зосереджуємося на тому, щоб користувач отримав максимальне задоволення (і вся наша політика повернення грошей є хорошим прикладом цього).

А також ми допомагаємо користувачам знайти кращі зразки журналістських матеріалів, у яких вони зацікавлені найбільше.

Користувач повинен отримати максимальне задоволення

Наша політика повернення коштів є гарним прикладом.

За минулі 12 місяців ми змогли довести, що в Нідерландах, поряд з продажем підписки і рекламою, видавці можуть заробляти по-новому.

Не витративши ні цента на маркетинг, ми змогли залучити більше мільйона користувачів. За нетривалий час існування ми змогли створити досить пристойну грошову суму (до жаль, не можу назвати точну цифру, але це більше, ніж те, що видавці отримують від Apple).

Ще більш важливим є той факт, що дані гроші отримані від людей, які раніше ніколи не платили за журналістику взагалі.

До моменту, як з’явилися Netflix і Spotify, ніхто з моїх друзів не платив за музику і кіно. А з Blendle вони почали платити за журналістську роботу, нерідко роблячи це взагалі вперше в житті.

Ось дещо, чого ми навчилися за рік свого розвитку:

Мікроплатежі дуже добре працюють в журналістиці

Але це зовсім не працює для новин.

Тобто ми не продаємо зараз багато новин з Blendle. Оскільки люди явно не хочуть і не будуть витрачати гроші на те, що сьогодні можна отримати в будь-якому місці безкоштовно. Вони платять за те, що допомагає сформувати цілісне бачення події.

Якісну аналітику. Авторське бачення. Довгі інтерв’ю. Іншими словами, люди хочуть витратити гроші на матеріали категорії «чому?», а не категорії «що?» або «де?».

Наші користувачі карають видання за клікабельні заголовки, змушуючи їх повертати кошти

Часом здається, що в 2015 єдиним зразком сучасної журналістики є видання www.buzzfeed.com. Відвідайте будь-яку журналістську конференцію і подивіться їх логотип на багатьох презентаціях.

Якщо ви сучасний журналіст або редактор, то ймовірно ви переконані, що оманливий, «чіпляючий» заголовок коштує більше, ніж масивна, добре виконана журналістська робота. Але такий підхід не працює, коли питання стосується оплати читачами.

Ми спостерігаємо це кожен день на Blendle. Наприклад, привирающие журнали, в середньому повертають набагато більшу частку отриманих платежів (деякі навіть до 50%). Це відбувається тому, що їх заголовки є «клікабельними» навіть в офлайні.

Люди готові платити за контент, що відповідає їх очікуванням. Таким чином, Blendle робить якісну журналістику набагато більш трендової.

Цілком можливо, що з часом мікроплатежі значно поліпшать якість журналістики в цілому. Як видавець, ви будете змушені інвестувати в неймовірного журналіста, щоб потім його статті розліталися, немов гарячі пиріжки.

На щастя, багато з матеріалів такої якості створюються практично кожен день.

Мікроплатежі і їх відшкодування – відмінний спосіб оцінки якості

Вже майже 20 років видавці ганяються за кількістю переглядів – показником, що відображає кількість завантажень веб-сторінки. Як написав генеральний директор аналітичної фірми Chartbeat:

«Більша кількість переглядів сторінок свідчить про більшу кількість читачів, а отже про успішність сайту. Але так ми думали раніше.

Ретельно проаналізувавши більше 2 мільярдів заходів на веб-сайти протягом одного місяця, Chartbeat встановила, що насправді більшість користувачів не читають ті посилання, які натискають. Цілих 55% користувачів проводять на сторінці менше ніж 15 секунд».

Тому видання потроху починають шукати інші способи вимірювати залученість, ніж загальна кількість переглядів. Набагато важливіше оцінювати залучення за кількістю часу, проведеного на сторінці, чим по кількості натиснутих посилань.

Зараз в Нідерландах журналісти отримали ще й доступ до 2-х додаткових засобів оцінки власних матеріалів:

  • Скільки прибутку у вигляді мікроплатежів змогла принести конкретна стаття або публікація?
  • Скільки людей попросило про відшкодування після її прочитання?
  • Справи у видавця йдуть просто чудово, якщо перший показник йде вгору, а другий – вниз.

    (Зазвичай користувачі просять про відшкодування у 5% випадків).

    Дохід від мікроплатежів є додатковим

    Рік тому деякі видання в Нідерландах досить сильно злякалися: раптом запуск Blendle призведе до скасування підписки? Тепер ми знаємо напевно, що Blendle не приваблює існуючих користувачів, але привертає групи, які раніше не платили.

    Тому, усвідомивши все це, ми продовжимо робити приголомшливі речі в прийдешньому році. Тримаючись на гребені цієї хвилі, ми і надалі будемо впроваджувати мікроплатежі в журналістиці і продовжимо роботу з видавцями щодо подальшої інтеграції Blendle.

    В наступному році ми почнемо поширюватися на весь світ. Спробуємо з’ясувати, чи справді наша модель мікроплатежів здатна щось змінити, або просто голландці є трохи божевільними людьми.

    Сподіваюся, що все буде тільки рости й стане дієвою і життєздатною альтернативою для нині існуючих моделей роботи. Нехай журналістика стане менш залежною від реклами і більш якісної одночасно.

    Джерело: medium.com

    Ось так виглядає успішна модель серйозної журналістики, нам би так!

    © 2015,

     

    Related posts

     
     

    Leave a Reply

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    http://poradumo.com.ua/221863-yspishna-model-serioznoyi-jyrnalistiki/