Хто і як нищить нашу культуру?

Автор: Сусід-Домосід

Рубрика: Руйнуємо міфи

Добрий день, дорогі домосіди. Сумне оповідання у нас сьогодні. Хто і як нищить нашу культуру? Рукописи все-таки горять: що втратила світова культура за останні 50 років ми сьогодні розповімо. Знищення міста Нимруд і ще дев’ять трагічних втрат світової культури за останні півстоліття.

Культура, як це не сумно і не боляче, не тільки примножує і збільшує, але і губить і назавжди втрачає. І набір причин тут зовсім не зводиться до стихійних лих та банальну недбалість.

Найчастіше причиною трагедії стає людський фактор – точніше, сама суть людської природи, яка здатна не тільки прощати і проявляти милосердя, але і знищувати і руйнувати. Прикриваючись, безсумнівно, виключно благими намірами.

Останній прецедент з бойовиками «Ісламської держави», які повністю стерли сліди стародавнього міста в запалі боротьби з ідолопоклонством, тому це тільки зайвий приклад.

Експерти склали невеликий список тих, часто необоротних культурних втрат, які сталися протягом останнього півстоліття.

Знати, щоб не допустити знову.

Культурні цінності, які ми втратили за останні 50 років

Зміст статті

• 1 Культурні цінності, які ми втратили за останні 50 років
  • 1.1 Знищена державна публічна Бібліотека України
  • 1.2 Загибель культури Китаю і Тибету
  • 1.3 Знищені картини в німецьких галереях
  • 1.4 Загибель Національної бібліотеки Боснії і Герцеговини
  • 1.5 Руйнування мечеті Бабрі в Індії
  • 1.6 Знищені статуї Будди в Афганістані
  • 1.7 Знищені роботи Бруно Шульца
  • 1.8 Знищено давні билиотеки в Іраку
  • 1.9 Знищена бібліотека Російської Академії Наук
  • 1.10 Древнє місто Нимруд стертий з лиця Землі

Знищена державна публічна Бібліотека України

• КДБ починають і виграють
• Що – Державна публічна бібліотека АН УРСР
• Де – Київ
• Коли – 24 травня 1964

Суть. Головну бібліотеку України не могли загасити три дні, пожежа раптово охопила всі поверхи – і дурневі було зрозуміло: був підпал. Однак дуже скоро провину на себе взяв працівник бібліотеки Віктор Погружальський (Погужельский), який таким чином нібито мстився керівництву за цькування. Його визнали психічно хворим і засудили до 10 років, які він не відбув повністю.

І майже відразу стало зрозуміло, що там довгий слід КДБ, який або змусив Погружальского взяти на себе провину, або від початку затіяв все з його участю. Адже загорівся саме відділ україністики та стародруків, у свідках – неграмотна прибиральниця, процес – вкрай театральний (палій навіть читав вірші), а справжні мотиви – більш ніж очевидні: знищити напередодні серйозних суспільно-політичних подій далеко не символічний культурний капітал української інтелігенції.

Наслідки. Тут різночитань більше: за одними даними, втрачено 600 000 книг, видань та головне – рукописів, разом з архівом Грінченко і всієї дореволюційної та емігрантської українікою включно.

За іншими – безповоротно втрачена «всього» одна п’ята від усіх втрат, все інше ж відновили завдяки фондам і дублікатів, а стародруків, кажуть, і взагалі не зачепило. Правда, очевидно, десь посередині.

Пожежа, по суті, означав (ще до осінньої відставки Хрущова) остаточне припинення відлиги, яка незабаром перетворилася на гучні і численні судові процеси над інакодумцями. Спровокувати яких, можливо, це подія і мало на меті в першу чергу. Не виключено, що Погружальський живий і сьогодні. Проте навіть його фото ніде не існує.

Загибель культури Китаю і Тибету

• Війна проти всіх
• Що – Культурна революція в Китаї
• Де – вся територія країни
• Коли – 1966-1976 роки

Суть. Проваливши «великий стрибок» і злякавшись розвінчання «культу особистості», Мао затіває не стільки революції, скільки цивілізаційну переплавку довжиною в десять років – перед розмахом експерименту тьмяніє радянський аналог, і поруч можна поставити хіба що нацистів з їх боротьбою з «дегенеративним мистецтвом «.

Торкнувшись всі сфери життя, боротьба ведеться в основному проти ревізіонізму, тобто критичності до влади як такої, і під роздачу потрапляє не тільки західна культура і її прихильники, але і традиційна культура (реформи театру тут найкрасномовніші), а отже, будь-її носій.

Знищуючи широко витлумачену «опозицію», знищили культуру як таку. Хунвейбіни і цзаофанів, забивають пластиком «Цитатник» прямо на вулицях і розбирають Велику Китайську стіну для побудови свинарників – ось справжній символ епохи. Як і те, що тих же хунвейбінів в ті ж свинарники згодом і відправлять.

Наслідки. Справжні наслідки важко піддаються калькуляції: революція торкнулася фактично кожного, а особливо – представників інтелігенції і художників всіх рангів і статусів в межах декількох поколінь: хто загинув, кого репресували, хто зміг виїхати з країни, хтось почав творити «правильно».

За середніми підрахунками, постраждало близько ста (!) мільйонів людей, близько мільйона – загинули. Безпосередні культурні втрати: тисячі (якщо не десятки тисяч) давньокитайських пам’яток, серед яких і рукописи, і книги, і картини, і цілі архітектурні ансамблі.

Повністю було знищено спадщину Тибету – практично всі монастирі і храми. На початку 1980-х Комуністична партія Китаю засудила цей період як «смуту і загальнодержавну трагедію».

Знищені картини в німецьких галереях

• Персональні демони
• Що – 56 творів класичного європейського мистецтва
• Де – головні картинні галереї Німеччини
• Коли – 1977-2006 роки

Суть. Ганс-Йоахім Больман, ймовірно, найвідоміший вандал-одинак всього ХХ століття: Бронюс Майґіс, який практично знищив «Данаю» Рембрандта, і Вільгельм фон Райк, який різав його ж «Нічний дозор», і поряд не стоять.

Він псував картини Клеї та Лукаса Карнаха Старшого, Рубенса і Дроста, Дюрера і ван дер Гельста. Підпалив вівтар в Любеку. Географія його «подвигів» – від Гамбурга і Дортмунда до Дюссельдорфа, Гамельна і Мюнхена.

Больман з молодих років страждав серйозними психічними розладами, лікувався електрошоком, відбув лоботомію, а після трагічної загибелі дружини, з якою він свого часу і відвідував музеї, почав свою «кар’єру», купуючи кислоту в аптеках.

Його тричі засуджували проти його ненависті до мистецтва, понад 16 років він провів у психіатричних закладах, з яких періодично тікав, щоб взятися за старе. Сумна іронія полягає в тому, що його лікували – і як думали, успішно – арт-терапією.

Після виходу з лікарні, в 2006-му він поїхав в Амстердам і підпалив «Святкування з приводу підписання Мюнстерського договору» Гелста.

Наслідки. «Кислотний вбивця» завдав шкоди німецьким галереях на суму 140 000 000 євро. Після останнього арешту в 2006 році і ув’язнення, яке тривало два роки, він повернувся до Гамбурга і в січні 2009-го помер від раку у віці 72 років.

Загибель Національної бібліотеки Боснії і Герцеговини

• Сусіди– найстрашніший ворог
• Що – Національна бібліотека Боснії і Герцеговини
• Де – Сараєво
• Коли – 25 серпня 1992

Суть. 3 березня 1992 Боснія і Герцеговина, де половина населення-мусульмани, проголосила незалежність. Боснійські ж серби в умовах, коли розпалася три-етнічна коаліція, мали свої погляди на майбутнє країни.

З допомогою югославської Народної армії вони почали тривалу облогу Сараєво. Саме під час цих подій і була зруйнована національна бібліотека – її буквально засипали фосфорними бомбами, при тому, що ніякої військової доцільності не існувало – серби просто знищували водопровід.

Будинок-символ неймовірного змішування і переплетіння релігій і культур, манускрипти, написані латинською, арабською, перською, давньоєврейською, турецькою та англійською (книгодрукування почалося в Боснії тільки в 1866), багато книг на аламихадо – вкрай рідкісний діалекті.

Лексикографічні праці Любушека, архів поета Кранчевича – шість поверхів і два мільйони книг горіли три дні. Через деякий час до того був знищений Східний інститут – п’ять століть османського панування пройшли з вогнем.

Наслідки. Всі фонди національної бібліотеки втрачені. Облога тривала рекордні півтори тисячі днів. Після будівля дивом вдалося реставрувати, але в нормальному режимі воно почало функціонувати лише нещодавно.

Під час тієї війни були знищені і частково спалені сотні університетських, монастирських, муніципальних і музейних бібліотек. Етнічний конфлікт як привід знищувати культуру супротивника – так було в свій час на Шрі-Ланці (1981), в Індії (1984), в Лівані (2014), в Туреччині з вірменського спадщини.

Є тут і промінь світла: дорогоцінний манускрипт єврейської Агады 14 століття, його протягом ХХ століття ховали представники всіх національностей змогли врятувати, помістивши «Вічну книгу» в броньований підземний сейф банку Боснії.

Дійсно це тендітна ілюзія можливості розуміння, а не привід для майбутніх конфліктів – наразі незрозуміло.

Руйнування мечеті Бабрі в Індії

• Хто перший
• Що – мечеть Бабрі (Бабура)
• Де – місто Айодх’я, штат Уттар-Прадеш
• Коли – 6 грудня 1992 року, «чорна неділя»

Суть. За легендою, на місці мечеті Бабрі стояв величний храм, у якому народився сам цар Рама, головний герой однієї з двох головних давньоіндійських книг – епосу «Рамаяна», і який був зруйнований після вторгнення Великих Моголів: ті нібито саме там звели мусульманську святиню на честь імператора Бобура.

Після утворення Пакистану, в 1949 році відвідувати мечеть було заборонено, і мусульманам, і індуїстів. Останнім, правда, в 1986 році все-таки дозволили служити в приміщенні.

Почалися заворушення, що через шість років і призвели до трагедії: 150-тисячна (!) натовп фанатиків-індуїстів, підборкувана вкрай націоналістичною, а за стилем поведінки часто екстремістської «Індійської народної партією», знесла мечеть, за якісь години стерла її з лиця землі.

Наслідки. Криваві сутички (як стало зрозуміло згодом – добре сплановані) охопили буквально всю Індію – Бомбей, Делі, Калькутти. Загинуло близько 2000 чоловік, в основному мусульмани, 15000 були поранені.

Конфесійно-етнічний конфлікт у країні вийшов на новий кривавий виток. У 2010-му суд ухвалив розділити мечеть – точніше, територію, де вона була – між індуїстами та мусульманами: першим – дві третини, другим – одну третину. Зараз руїни, де ведуть розкопки, охороняє армія.

Знищені статуї Будди в Афганістані

• Ракетами по пам’ятникам
• Що – бамианские статуї Будди
• Де – Афганістан, бамианская долина
• Коли – березень 2001

Суть. Статуї, які були побудовані – а насправді висічені в скелях, 37 і 55 метрів відповідно – протягом III-VI століть н. е. на великому торговому шляху через Гіндукуш не були зруйновані в XI столітті, коли долину приєднали до мусульманській державі Газневидів, ні пізніше, коли долину спустошило військо Чингісхана.

Однак їх зруйнували на початку XXI століття, коли таліби вирішили боротися з ідолопоклонством, зокрема, з допомогою артилерії, хв, вибухівки і ракет. Останніми і були знищені кам’яні статуї, які впали далеко не відразу.

Наслідки. Від планів реставрації, які довго обговорювали, врешті відмовилися – реставрувати просто нічого. Щоправда, активно взялися за ще одну – останню – велику бамианскую статую Будди, яка лежить: розкопки почалися в 2004 р.

Збережену живопис з буддійських печерних монастирів в долинах, які тепер віднесено до світової спадщини ЮНЕСКО, консервують.

Талібів не підтримали, а засудили навіть їхні нечисленні прихильники – Пакистан, Іран, Єгипет. Та це ж був зовсім не поодинокий випадок: у 1998 році вони розграбували величезну бібліотеку в Пулі-Хумрі. У 2003 році Рада Безпеки ООН Талібан визнав терористичною організацією.

Багато хто вважає, що примарні надії на мир в Афганістані були остаточно втрачені разом з бамианскими статуями.

Знищені роботи Бруно Шульца

Благі наміри

Що – фрески Бруно Шульца

Де – місто Дрогобич, зараз Україна (з 1922-го по 1939 рік перебувало у складі Польської держави)

Коли – травень 2002

Суть. Без перебільшення геніальний польський письменник єврейського походження Бруно Шульц був, крім усього, талановитим художником. Під час окупації Дрогобича він жив в гетто і заради виживання зголосився розписати дитячу кімнату в будинку гауптштарфюрера СС Фелікса Ландау.

Робота була виконана – з’явилася велика кількість малюнків на казкову тему: гноми, принцеси, карети. У 1942 році Шульца застрелили на вулиці, велика частина його архіву була знищена, а решта безслідно зникло.

Легендарні розпису на «віллі Ландау» також тривалий час вважалися втраченими назавжди, поки в 2002 році німецькі кінодокументалісти дивом їх не знайшли. Поки відбувалися початкові реставраційні роботи і світ радів знахідці, сталося непоправне – відбувся «Шульцгейт».

Представники «Яд-Вашем», вважаючи Шульца виключно єврейським художником, без всяких дозволів (про це не знали ні міська влада, ні «сильно здивований» пізніше президент Кучма) зрізали фрески зі стіни і потайки вивезли в Ізраїль, заплативши господарям будинку сто доларів.

Наслідки. Вже президент Ющенко домовився, що меморіальний комплекс «Яд-Вашем» – організація, яка серйозно скомпрометувала себе як установа, яка піклується про пам’яті, має право користуватися розписами протягом 20 років, потім вони мають повернутися в Україну.

Так чи інакше, можливість створити міжнародний Центр Шульца», де розміщувалися б безпосередньо створені художником роботи, назавжди втрачено. Україна через злочинну недбалість і культурної тупості «верхів» втратила ще одне безцінне художнє скарб.

І гіпотетичне повернення фресок, розміщення «шматків стіни» в якомусь з музеїв змінить трохи – «геній місця» і «вілла Ландау» втрачена назавжди.

Знищено давні билиотеки в Іраку

• Кому війна,а кому мати …
• Що – бібліотеки Іраку
• Де – Багдад, Мосул, інші міста країни
• Коли – квітень 2003

Суть. «Спадщина, приречене ООН» – ці слова щодо Іраку звучали часто. Вже після війни 1991 року справи з культурним надбанням в країні стали непростими – отримав розквіт чорний ринок, західні колекціонери скуповували все, тому що до цього діяли серйозні заборони.

А разом з війною 2003 року прийшла справжня катастрофа: США і Великобританія не ратифікували Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей у ситуації збройного конфлікту – і вже в квітні починаються мародерства в музеях, втрачені тисячі глиняних табличок з бібліотеки Сипара, з яких лише десятки були вивченими, переведеними і опублікованими.

Десятки тисяч історичних об’єктів виявляються закинутими, місто Ніппур і храм Энил розграбовані. Але найбільших втрат зазнали Багдадскую національну бібліотеку, в приміщенні якої був і Національний архів.

Там нараховували два мільйони одиниць зберігання і 20000000 архівних документів: найбільша в світі колекція арабських газет, документи османських правителів через чотири століття, давні, наріжні для цивілізації Сходу рукописи.

Вона була підпалена. Слідом була знищена бібліотека Авкаф, де зберігалися рукописи, які з 1920-х років відбирали в мечетях Багдада, бібліотека Байт Аль-Кихма, бібліотека Академії наук.

Наслідки. Зараз частина бібліотек відновлена – щось вдалося заховати і вивезти ще тоді, але більшість пішла в небуття назавжди: національна бібліотека втратила чверть книжкових фондів і 95% рідкісних книг.

Та не настільки, зрештою, важливо, яка роль в цьому була військ міжнародної коаліції, а яка місцевих мародерів, які скористалися хаосом, – ціла епоха в історії людства настала в безодню. Як сказав один журналіст, «для Іраку починається нульовий рік».

Знищена бібліотека Російської Академії Наук

• Гуманітарний Чкрнобыль
• Що – Бібліотека ІНІСН РАН
• Де – Москва, Росія
• Коли – 30 січня 2015

Суть. Коли весь російський громадський повітря просякнутий сіркою, не дивно, що починають горіти бібліотеки. І не так вже необхідно знати причини: умисний підпал заради ласого шматка території, новорічні петарди, а може і стара проводка.

Коли тиск у суспільстві нездорово висока, тоді ламається крихке, делікатна – знання, наука, особливо – гуманітарна сфера її.

При пожежі втрачені не лише безцінні придбання головною російською – «Олександрійської» – бібліотеки-сховища, серед яких архівні матеріали, пов’язані зі сталінськими репресіями, рідкісні рукописи, каталоги, підшивки журналів – хоча й цього достатньо, щоб зрозуміти масштаб трагедії.

На десятиліття стають недоступними книги з її фондів (розвезені в різні місця, заморожені заради порятунку від грибка, відправлено на реставрацію), безцінні перехресні каталоги, у вкрай скрутне становище потрапляє сам інститут наукової інформації з суспільних наук – серце бібліотеки, невід’ємна її частина, унікальний культурний центр. Гальмується живий науковий процес.

Наслідки. Будівля, шедевр радянського модернізму, очевидно, не піддається реставрації. На сьогодні повністю знищеними вогнем вважають п’ять з половиною мільйонів примірників, від 15 до 30% фондів – втрачені «з кінцями»: дублікатів немає, а оцифровано було всього лише сім тисяч книг, 0,1 від загальної кількості.

Один з трьох найбільших бібліотечних пожеж, які були в Росії за час її існування. Подія, що стала зловісним символом хворого російського цього – книги горять.

Стародавнє місто Нимруд стертий з лиця Землі

• Колиска людства, якої більше немає
• Що – стародавнє місто Нимруд
• Де – Північ Іраку, коли-то Месопотамія
• Коли – 4-5 березня 2015

Суть. Заснований у 13 ст. до н. е., Нимруд коли був знищений мідійцями і холдеями, а на початку березня – бойовиками самопроголошеного «Ісламської держави». Безцінні руїни, лише частина яких були відправлені в музеї, бульдозерами зрівняли з землею, щось паралельно прихопивши з собою – на підтримку нелегального терористичного існування.

У лютому ці ж екстремісти підірвали центральну бібліотеку Мосула, влаштувавши багаття із старовинних рукописів, трохи пізніше вони кувалдами розбили ряд експонатів міського музею – відеоролик облетів весь інтернет.

На цьому «ланцюгові пси» ісламу, яких засуджують навіть їхні одновірці, не заспокоїлися, і 7 березня були стерті в порошок руїни міста Хатра, який входив в Парфянське царство, а 8 березня частково пограбовано, а частково і зруйнований ще один Асирійський місто – Дур-Шаррукин.

Свої набіги бойовики ИГИЛ почали ще в 2014 році на території Сирії та північного Іраку, розоривши близько тридцяти релігійних будівель, які становили безсумнівну культурну цінність.

Наслідки. Нимруд – і, ймовірно, Хатра – знищені повністю, про відновлення навіть мови не йде. Одні з найбільш законсервованих руїн Близького Сходу втрачені назавжди.

Як результат, визнана і засуджена всім світом ісламістська Терористична організація-держава, продовжує своє існування.

В Україні це висловлюється зараз особливо гостро: тут на Сході є схожа організація, і хоча свого Нимруда українці там не мають, але суті це не змінює: терористи – вони скрізь терористи.

© 2015,