Ознаки патології
Перші симптоми можуть спостерігатися у малюків з трирічного віку. Діти стають непосидючими, не слухаються і постійно намагаються привернути до себе увагу. Якщо дорослі змушують їх поводитися тихше, почуття тривожності ще більше посилюється, і викликає зворотний ефект, малюки починають бігати, стрибати або голосно кричати.
При наявності синдрому дефіциту уваги у дітей симптоми досить яскраво виражені, тому їх складно не помітити. Основні ознаки захворювання:
- • З-за підвищеної тривожності дитина постійно смикає в руках якісь предмети, розмахує руками і ногами, не може довго всидіти на одному місці.
- • Малюк дуже імпульсивна, на уроках він може викрикувати відповіді ще до того, як вчитель поставить питання, а під час спортивних змагань, не бажає чекати своєї черги, з-за чого у нього часто виникають конфлікти з однолітками.
- • При виконанні завдань дитина дуже швидко втомлюється, йому складно зосередити увагу на досліджуваному предметі.
- • При наявності симптоми сдуг у дітей проявляються у підвищеній неуважності. Вони можуть забувати записувати у щоденник домашнє завдання, або, наприклад, залишати в школі портфель.
- • Школярі погано запам’ятовують інформацію, насилу заучують фрази та вірші.
Якщо вчасно не почати лікування, це може призвести до соціальної ізоляції дитини, нервових зривів, неуспішності в школі і постійній критиці вчителів. Тому батькам обов’язково потрібно відвести малюка до лікаря, який проведе з ним коригуючу терапію.
Причини виникнення хвороби
Поширена думка, що синдром сдуг часто розвивається із-за того, що батьки неправильно виховують дитину. Однак фахівці вважають, що ця хвороба пов’язана з дисфункцією нервової системи. Вони виділяють кілька факторів, які призводять до її появи:
- • Проблеми в психоемоційному розвитку можуть виникнути в результаті будь-яких змін в сім’ї. Наприклад, тривожність дитини може підвищитися після розлучення батьків або втрати когось із близьких родичів.
- • Синдром дефіциту уваги провокує прийом сильнодіючих медичних препаратів, його появі також сприяють часті застуди і хронічні хвороби.
- • Причиною розвитку патології може стати надмірний вміст свинцю в організмі.
- • Куріння і вживання матір’ю алкогольних напоїв під час вагітності нерідко призводить до порушення функції головного мозку дитини.
- • Черепно-мозкові травми в дитячому віці може призвести до розвитку сдуг симптоми якого, якщо вчасно не вилікувати дитину, з віком будуть проявлятись все більш виражено.
- • Відхилення у поведінці можуть виникнути в результаті частого вживання гострих страв та харчових добавок.
Методи лікування
Для того щоб виявити наявність захворювання, батькам рекомендується записати малюка на прийом до дитячого невролога. У разі підтвердження діагнозу лікування може здійснюватися за допомогою лікарської терапії і немедикаментозними методами.
Зміцнити нервову систему дозволяють різні вітамінні комплекси, а також лікарські препарати, наприклад, такі як Омега-3 або Лецитин. Проте приймати їх варто тільки за призначенням лікаря.
Сдуг у дітей може виконуватися за допомогою остеопатіческій процедур, після проходження яких, вони стають більш спокійними і усидчивыми. Ще один дієвий спосіб – масаж хребта, ця процедура надає розслаблюючі вплив і поліпшує концентрацію уваги. Відмінно зарекомендував себе такий метод як фізіотерапія, завдяки яким у дитини підвищується приплив крові до головного мозку, що сприяє зниженню гіперактивності.
Батьки дитини, що має діагноз сдуг, повинні створити йому будинку комфортні умови для одужання. Прекрасним терапевтичним ефектом володіють лікувальні трав’яні настої, заспокійливі ванни і спеціальні аромамасла. Слід враховувати, що комплексне лікування у домашніх умовах рекомендується виконувати тільки після консультації з лікарем.
Важливу роль в одужанні дитини відіграє правильне харчування. З його раціону бажано виключити солодкі газовані напої, чіпси, шоколад, гамбургери та іншу шкідливу їжу. При наявності сдуг діти, повинні вживати якомога більше натуральних продуктів, таких як сухофрукти, риба, молоко, яйця, фруктові соки.
Лікування даної патології — дуже важлива задача, в якій повинні брати участь не тільки лікарі і педагоги, але й батьки, адже відчуваючи підтримку і турботу, дитині набагато легше буде впоратися зі своїми психологічними проблемами.
