Поняття демократії насправді не нове і не є винаходом сучасної цивілізації. Давним-давно було помічено, що принцип стовідсотково одноосібного правління часто виводить товариство з рівноваги і не може забезпечити його стійкості. Система стримувань і противаг у прийнятті рішень, що визначають долю того чи іншого співтовариства людей, що з’явилася, очевидно, ще до зародження найдавніших розвинених цивілізацій.
Самим раннім і примітивним демократичним інститутом був древній рада старійшин, що складався із поважних членів племені. В їх ролі виступали навчені досвідом люди похилого віку, більш успішні добувачі і мисливці, люди, що володіли в середовищі своїх одноплемінників авторитетом з різних причин.
Рішення щодо переміщення племені, організації сутичок з конкуруючими громадами, інших важливих сторін життя приймалися колегіально. Кожен член ради старійшин висловлював свою думку, аргументував його і тільки після цього, вислухавши всі за і проти, голова спільноти брав те чи інше рішення.
У еллінської цивілізації
Збереглося досить історичних джерел про діяльність такого органу в Стародавній Спарті. Для спартанців рада старійшин – це орган, який брав участь в ухваленні державних рішень нарівні з царем. Причому вже в ті часи думка ради мало таку ж вагу, як думка правителя.
В дорадчий орган у спартанців входили представники всіх адміністративних одиниць у кількості 28. Кожен із старійшин обирався своїм племенем шляхом загального народного зібрання. Найважливіші рішення в державі приймалися на загальному зборах, але список питань, які виносилися на її розгляд, готував раду старійшин. Це гарантувало продуктивну роботу зборів, направляючи його роботу і не даючи перетворюватися в балаган.
Крім організації загальних зборів, рада брав участь у дипломатичній роботі, впливав на встановлення відносин з іншими державами, а також займався розслідуванням злочинів вищих посадових осіб держави. До речі, значення слова «рада старійшин» у випадку з Древньою Спартою має, можна сказати, саме пряме значення – членами цього органу могли стати тільки особи, які досягли 60-річного віку.
Рада старійшин першої в історії республіки
У Франції рада старійшин існував як один з органів державного управління. Створений він був в самому кінці 18-го століття, третій за рахунком конституцією. Члени органу обиралися з числа громадян країни не молодше 40 років.
Ось таким був французький рада старійшин. Це, до речі, не був законодавчий орган. Він міг лише схвалювати або відхиляти законотворчі ініціативи інших вищих органів управління.
Слов’яни і Російська імперія
У наших предків також рада старійшин – це не тільки пережиток давнього общинного ладу. Найбільш раннім проявом слов’янської державності була влада князів. Але зображення конунгів як жорстоких самодурів з необмеженою владою – це, скоріше, одна з історичних страшилок і небилиць про росіян.
На ранніх етапах державності князі володіли значною владою, але, швидше, виконавчої. Їх запрошували на княженье, причому за неналежне виконання своїх обов’язків могли і «попросити», що частенько і відбувалося. Князь керував дружиною, відповідав за захист князівства від зовнішніх загроз, вершив суд. А ось шляхи розвитку визначалися народними віче і радами старійшин.
У більш пізній час в російській історії завжди був якийсь аналог дорадчого органу, в різні періоди володів великими або меншими повноваженнями. Це було і в період царювання перших царів (боярська дума) і навіть радянською Росією керував Верховна Рада.
Сучасність
Збори мешканців тієї чи іншої місцевості, шанованих, що володіють великим життєвим досвідом, – орган управління, який не втратив актуальності і нині. Таку живучість неважко пояснити. З одного боку, члени ради старійшин – люди побачили життя, з іншого – рішення приймаються колегіально, після обговорень. А це гарантує виваженість і продуманість рішень.
У наші дні поняття «рада старійшин» більше застосовується в місцевому самоврядуванні. Особливо це поширено у кавказьких народів, де шанування старших зведено в ранг національної ідеї. Навіть у сусідній з нами Білорусії існує інститут місцевого самоврядування з такою назвою. Завдання, розв’язувані їм, лежать у площині життя сільських рад і районів.
