Скільки б людина не жив на світі, скільки б різних чудес не побачив, перший сніг все одно буде викликати почуття захоплення. Сніг завжди асоціюється з чимось світлим, чистим і чарівним. Це справжнє диво природи, з яким пов’язано чимало цікавих фактів.
Найвідомішим дослідником снігу є Вілсон Алвін Бентлі (Wilson Alwyn Bentley). Цей американський фермер значну частину свого життя присвятив винаходу і вдосконалення способу фотографування сніжинок. Спадщина Бентлі включає велику бібліотеку журналів, книг і опублікованих статей, а також понад 5 000 знімків сніжинок, за що він і отримав своє прізвисько «Сніжинка» (Криву).
Ученим поки не вдалося знайти хоча б одну пару однакових сніжинок. Кожна з них володіє унікальною формою. Цей факт вражає ще більше, якщо врахувати, що в одному кубічному метрі снігу знаходиться приблизно 350 мільйонів сніжинок. На тлі цього факту нікого не повинно дивувати висловлювання фізика Джона Нельсона (John Nelson) з Університету Рицумэйкан в Кіото, що різних форм сніжинок існує більше, ніж атомів в спостережуваної Всесвіту.
Найбільша сніжинка була зафіксована 28 січня 1887 року під час снігопаду в Форт-Кео, Монтана, США. Її діаметр дорівнював 15 дюймам (близько 38 см). Звичайні ж сніжинки мають близько 5 мм в діаметрі при масі 0,004 р.
При ходьбі по снігу ми чуємо характерний скрип. Він виникає з-за того, що кристалики льоду, з яких складається сніг, ламаються при здавлюванні і видають своєрідний хрускіт. Його звучання залежить від навколишньої температури. Чим вона нижча, тим міцніше кристалики і голосніше звук.
Ми звикли бачити сніг білим. Але іноді він буває і інших кольорів. Наприклад, рожевим або червоним. Таке явище спостерігається в тих місцях, де поширена водорість хламидомонада сніжна, що надає сніговому покриву відтінки червоного, бурого, жовтого і навіть чорного кольорів.
80 відсотків запасів прісної води на нашій планеті міститься саме у вигляді льоду і снігу і займає 12 відсотків земної поверхні.
Багато хто чув думку про те, що представники корінних північних народів є справжніми експертами по снігу. Стверджують, що у них існує кілька десятків назв снігу, що характеризують його різні стани. Насправді в эскимосско-алеутських мовах для позначення снігу і льоду використовується приблизно стільки ж коріння, скільки і в англійській мові. Однак саму будову эскимосско-алеутських мов дозволяє вільне словотворення, що могло послужити підґрунтям для появи цього міфу.
