Депутинизация в центрально-східній Європі

Добрий день, дорогі домосіди. Депутинизация настала? У минулому році у Центрально-Східній Європі відбулися знакові події. Було оголошено ім’я нового президента Румунії; в Празі мітинг, присвячений 25-річчю Оксамитової революції, перетворився в антипрезидентську акцію; в Будапешті масово пройшла антиурядова акція протесту.

Ці події, на перший погляд, нібито незалежні один від одного, хоча всі вони чітко знаменують собою певну тенденцію – «депутинизацию» регіону. Новим президентом Румунії став мер міста Сібіу Клаус Йоганнис.

Правоконсервативний політик, господарник з німецькими коренями, лютеранин виграв у другому турі виборів соціал-демократи і соціал-популіста, чинного прем’єр-міністра, православного Віктора Понта. Йоганнис набрав близько 55% голосів, хоча в першому турі Понта переграв свого конкурента на цілих 10%.

Чому переміг Йоганнис? Ну, вже хоча б тому, що Понта на посаді глави уряду продемонстрував свою непродуктивність. Але не тільки тому. Особистість Віктора Понта багато румунів стали сприймати як надто радикальну. Він сам створив собі образ, грубо кажучи, «румунського Путіна».

Незважаючи на свою приналежність до лівої політичної сили, Понта не гребував загравати з націоналістами, проголошував реваншистські гасла про Romunia Mare (велику Румунію).

А ще й до всього прем’єр-міністр Румунії легко йшов на контакт з Кремлем. І це в той час, коли Росія докладала максимум зусиль, щоб не допустити дружню румунам Молдову в Європейський Союз, щоб перетворити колишню радянську республіку в свою маріонетку. Намагаючись бути таким «всебічним», Понта швидко розгубив своїх прихильників.

Тому можна сказати, що Бухарест обрав шлях «депутинизации».

Цікаві події відбувалися також і в Празі. Тут, а точніше в регіоні Праги Альберт, Карлів Університет організував пам’ятний мітинг, проведений на честь пам’яті 25 років, що минули після студентської демонстрації, яка, власне, і послужила початком тоді Оксамитової революції.

Захід повинен бути дивно урочистим і пишним, адже в ньому брав участь не тільки сам чеський президент Мілош Земан, але також його колеги з Німеччини, Польщі, Угорщини і Словаччини. Однак урочистість перетворилася на багатотисячну акцію протесту проти глави чеської держави.

Примітно, що одним з найбільш популярних гасел акції було гасло того ж 1989: «Мілоша на смітник!». Справа в тому, що ім’я теперішнього президента Чехії таке ж, як у останнього комуністичного правителя ЧССР. А їм був генсек ЦК КПЧ Мілош Якеш, який позбувся своєї посади 24 листопада 1989.

Іншими самими популярними гаслами були «Ми не бажаємо ставати новою російською колонією!», а ще – «Нам соромно за діяльність нашого президента!».

Багато активісти мали в руках футбольні червоні картки, даючи чинному президенту країни зрозуміти, що пора йому залишити ігрове політичне поле. Коли чеський президент спробував почати свій виступ з трибуни, його слова майже повністю заглушив свист. Згодом в нього полетіли яйця.

«Я не боявся вас тоді, ще 25 років тому, не боюся і зараз», – гордо проголосив соціал-демократ Мілош Земан. І цим він ще більше розлютило натовп, яка сприйняла ці слова за солідарність президента з колишнім комуністичним режимом.

Напередодні президент Чехії погодився дати інтерв’ю Центральному каналу чеського телебачення. У ньому Земан засудив санкції країн Заходу проти РФ. І заявив: економічна підтримка України зараз, в реаліях тривалої громадянської війни, в дійсності позбавлена всякого сенсу.

«Основне – необхідно розуміти, що на Україні зараз йшла громадянська війна. А нам слід зайнятися не якими-небудь мріяннями про підтримку, прямо включаючи реальну підтримку Україні в економічному плані, оскільки в реаліях нинішньої війни в принципі будь-яка абсолютно економічна підтримка – насправді абсолютна нісенітниця. У реаліях громадянської війни в цілому будь-яка економічна, причому абсолютно будь-яка допомога – лише втрата вкладених грошей», – сказав Земан.

Чеський президент увійшов в пул державних лідерів ЄС, на яких Кремль покладав великі надії, формуючи у Європі свою п’яту колону. Ще одним «багнетом» повинен стати угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан. Втім і він потрапив під великий народний гнів суспільства.

«День народного гніву» – саме так назвали акцію антиурядової спрямованості в центрі міста Будапешта її організатори. Кілька десятків тисяч мадярів зібралися перед парламентом на площі, щоб висловити протести проти рішення, яке прийняв прем’єр, не випроваджувати у відставку Ільдіко Увазі, корумповану керівницю податкової служби.

Треба відзначити, що вона навіть знаходиться в «чорному списку» Сполучених Штатів разом безпосередньо з ще 6-ю угорськими урядовцями за звинуваченнями всіх їх у хабарництві та корупції.

Ще зовсім недавно такі збиралися багатолюдні мітинги на підтримку угорського уряду, прем’єр-міністра Орбана і його партії Fidesz. А їх учасники засуджували тиск Європейського союзу, її спроби втрутитися у внутрішні угорські справи.

Тепер все змінилося з точністю до навпаки. Мітингувальники підтримують повернення Угорщини обличчям до Європи і засуджують курс Орбана, який почав орієнтуватися на Москву. І це вже четверта багатотисячна антиурядова акція в Будапешті за останні кілька місяців.

Віктор Орбан ще влітку 2014 року фактично прямо висловив свою прихильність політиці Володимира Путіна. Він заявив, що хоче отримати підтримку від інших країн Євросоюзу про необхідність істотних поліпшень у відносинах з Росією.

Експерти вже встигли охрестити цю заяву першим кроком на шляху створення проросійської коаліції на території Союзу.

Політологи не раз порівнювали політику Путіна і Орбана, знаходячи в них чимало паралелей. Однією з найяскравіших можна назвати закон про друк, на підставі якого органи влади зможуть посилювати контроль і навіть штрафувати всі ЗМІ за «незбалансовані» або реальні «аморальні» публікацій. А от які з публікацій будуть безпосередньо «незбалансованими» або навіть «аморальними», буде вирішувати сам уряд.

Крім того, Орбан, тільки сівши в крісло прем’єра 2010 року, своє управління почав з закручування гайок, нейтралізації опозиції, реваншистських гасел. Змусять Орбана ці акції протесту подати у відставку? Навряд чи. Принаймні, поки.

Для такого кроку ці мітинги повинні бути на порядок більш численними. Зараз політична сила угорського прем’єра відчуває себе впевнено, маючи конституційну більшість у парламенті. Не поспішає подавати у відставку також чеський президент Мілош Земан.

Однак вони обидва вже відчули небезпеку, до якої може привести їх політика загравання з Кремлем. Тому треба сподіватися, що вони, принаймні, змінять східний курс.

Ось така відбувається депутинизация в центрально-східній Європі.

© 2015,

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/192709-depytinizaciia-v-centralno-shidnii-yevropi/