Всю сучасну ділову активність людини важко уявити без стрекотіння
принтерів. Між тим, історія появи принтера не така вже й коротка і
вельми цікава.

Диво-машина Беббіджа – перший принтер?

Більшість
комп’ютерних експертів сходяться в тому, що історія розвитку принтера почалася майже двісті років
тому, коли в 1822 році англієць Беббідж почав розробку «великий
різницевої машини», яка повинна була робити розрахунки і тут же друкувати у вигляді
таблиць їх результати. До 1834 році машина так і не була створена, хоча на її
розробку пішло 23 тисячі фунтів, проте робота над нею була перервана, а 1842
проект Беббіджа перестав фінансуватися британським урядом.
Велика різницева машина померла, так і не народившись.

Цікаво, що через 150 років співробітники Лондонського
наукового музею за збереженими кресленнями змогли відтворити цей унікальний
прилад, що є фактично, механічної обчислювальної машиною. В нього
входили понад 8 тисяч деталей, а важив цей «калькулятор» 5 тонн. Але саме
головне – машина насправді могла вирішувати найпростіші рівняння і друкувати
папері результати! Тому Беббіджа з певною натяжкою можна назвати тим
людиною, хто винайшов принтер.

Пелюсткові принтери – родоначальники автоматичного друку

Коли в
середині минулого століття з’явилися перші електронно-обчислювальні машини, то
відразу ж виникла і необхідність збереження результатів їх роботи. В той час
панували друкарські машинки, тому обчислювальні центри спочатку
наймали штат друкарок, цілий день невтомно стучавших по клавішах.
Очевидно, що так не могло довго тривати, і винахідники задумалися над
суміщенням обчислювальних машин з друкуючими пристроями. В результаті
компанія Рэмингтон-Ренд в 1953 році випустила друкуючий пристрій «Uniprinter».
Принципом роботи і зовнішнім виглядом нове пристрій нагадував друкарську машинку,
але було в багато разів більше її.

В основу перших друкованих пристроїв ліг пелюстковий друкарський
механізм, оскільки той нагадував ромашку з пелюстками, на кінці кожного з
яких перебував один з символів. По пелюстці бив ударний механізм, а той
ударяв через стрічку, просочену фарбою, по папері, лишаючи на ній відбиток
символу. За допомогою замін різних «ромашок» можна було змінювати розміри символів
чи шрифти. Подібні принтери могли надрукувати 78 тисяч знаків в хвилину, що
набагато швидше навіть півсотні професійних друкарок (чоловік міг
друкувати всього 200 символів за хвилину).

  • Вже в наступні два роки принтери компанії IBM довели
    швидкість друку-до 100 тисяч знаків/хв, але виявилися не дуже надійними і не
    отримали широкого розповсюдження.
  • Але не IBM
    здавалася, і в 1959 році випустила принтер моделі 1403, друкує в хвилину
    184,8 тисяч символів. Цей «звір» випльовував папір з такою швидкістю, що
    співробітники не встигали її збирати з підлоги. При цьому якість друку залишалося
    досить високим.
  • Подібні
    пристрої проводилися і в СРСР, але мали іншу назву – АЦПУ
    (алфавітно-цифровий друкуючий пристрій).

Голчаста друк (матричні
принтери)

Прийшли
слідом матричні принтери мали трохи схожий на «ромашку» принцип роботи. Але
була й істотна різниця: відтиск на папері все так само виходив за допомогою
удару по фарбуючій стрічці, але не пелюстки з конкретної літерою, а єдиною
друкарської головки, яка формувала будь-який символ, маніпулюючи набором
крихітних голок.

  • Перший
    матричний принтер у 1964 році створила японська компанія Seiko
    Epson, його завданням була печатка точного
    часу.
  • Корпорація Centronics
    Data Computer розробила в 1970 році першу власну модель матричного
    принтера і за десять наступних років стала найбільшим їх виробником. Ці
    принтери друкували не так швидко, а коштували досить дорого.
  • Перший принтер, придатний для домашнього застосування «Image
    Writer» від компанії Apple, що продавався в комплекті з комп’ютером і коштував у 1983
    році «якихось» 675 доларів.

Винахід струменевих принтерів

Матричні
принтери досить довго служили в офісах, ось тільки вони були неймовірно
галасливими і не могли забезпечити прийнятної якості друку. Винахідники
продовжували мріяти про тихе і недорогому обладнанні, яке здатне видати
якісний друк, з чого і почалася історія створення струменевих принтерів.

  • В
    лабораторії фірми «Сіменс» ще в 1948 році з’явився прототип пристрою,
    яке могло друкувати керованими барвистими струменями. Але до появи нормально
    працюючих приладів довелося чекати ще чверть століття.
  • У період з
    початку 70-х по середину 80-х років інженери відразу декількох компаній (Brother,
    Epson, Hewlett-Packard і Canon) розробили основні прийоми струменевого друку,
    відмінність яких полягала в способі виведення на папір фарби. Всі ці пристрої
    мали ємність з фарбою з маленьким соплом на дні, де формувалася крапелька
    фарби. Потім за допомогою сильного нагрівання або п’єзоелектричного ефекту
    крапля выстреливалась в бік паперу.
  • В 1976 році
    IBM встигла випустити перший струменевий принтер (модель 6640).
  • На наступний
    рік «Сіменс» відповів першим струменевим принтером для персонального комп’ютера.
  • Hewlett-Packard ” на початку 90-х отримала патент на технологію
    струменевого кольорового друку, де кольорове зображення досягалося шляхом друку трьома
    фарбами (жовтої, червоної і синьої). Це дозволяло отримувати дуже багато відтінків
    різних кольорів. З тих пір принтери змогли друкувати кольорові зображення.

Відео про історію появи принтера

Лазерні принтери

Якщо
говорити про лазерні принтери, історія створення їх виявиться більше
довгою, ніж у струйних і навіть матричних систем. Адже ще в 1938 році
американський винахідник і фізик Ч. Карлсон придумав электрографию – спосіб
печатки, який взято за основу в сучасних копіювальних машинах і лазерних
принтерах. Тому вважається, що Ч. Карлсон – той, хто винайшов
лазерний принтер.

У электрографии використовується фотобарабан – покрита
світлочутливим шаром алюмінієва трубка. На нього подається негативний
заряд. Лазерний промінь, пробігаючи по поверхні фотобарабана, у місцях, де буде
наноситися друк, знімає частину заряду. При обертанні барабан покривається
тонером (пилом сухої фарби в тих місцях, де заряд був зменшений лазером. При
подальшому повороті барабан стикається з папером, передаючи їй весь
що прилип до нього тонер, після чого паперовий лист проходить через піч, де тонер
міцно спікається з целюлозою. У кольорових принтерах на фотобарабан послідовно
наносяться чорний, блакитний, червоний і жовтий порошки.

Про те, яка компанія винайшла перший лазерний принтер,
IBM і Xerox до
досі сперечаються, відносячи час винаходу то до 1976, то до 1977 рік.

Хоча перші моделі не відрізнялися високою якістю
печатки і коштували понад 10 тисяч доларів. Але вже до 90-му якість підтягнулося, а
ціни впали нижче тисячі доларів. А в 1993 році компанією QMS був випущений перший
кольоровий принтер, який коштував 12,5 тисяч «зелених». Apple через два роки знизила вартість своєї моделі до 7
тисяч.

З тієї пори минуло 20 років, і зараз сучасне кольорове
лазерне друкуючий пристрій, призначений для домашнього використання,
коштує не дорожче 5 тисяч рублів. Звичайно, можна знайти і моделі за 30 тисяч, але
такі призначені для особливих умов (висока швидкість і продуктивність,
великі формати). Зважаючи на велику конкуренцію на ринку техніки пропонується
безліч пристроїв, тому так важливо визначитися з важливими параметрами при виборі принтера і порівняти лазерні принтери для прийняття вірного рішення.

В останні роки крім лазерних, з’явилися ще світлодіодні
принтери, які використовують таку ж электрографическую систему друку, але
замість пристрої лазерного розгортки там використовується тягнеться вздовж барабана
лінійка з світлодіодів. Світлодіодні принтери виявилося простіше виготовляти,
вони менше за розміром, завдяки чому і дешевше лазерних, але швидкість друку у
них в два рази менше.

Останні досягнення – 3dпринтер

Цієї
революцією в справі друку стало створення тривимірних принтерів, які можуть вже
не просто друкувати, а відтворювати об’ємні об’єкти. Такі пристрої стали
розроблятися в 80-е роки минулого століття. Тоді їх навчили подібно фрезерного
верстата обточувати шар за шаром заготовку для надання їй належної форми.
Пізніше принцип змінився на протилежний – на плоску поверхню наносився
полімерна плівка, яка поступово формувала на ній об’ємну фігуру.
Сучасні тривимірні принтери можуть зробити з пластику навіть автомобіль, і у
того навіть колеса будуть крутитися.

А у Вас є вдома принтер? Якого виду пристрою і якій фірмі Ви віддаєте перевагу і чому? Розкажіть про це в коментарях.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here