Чим правильніше батьки будуть надходити з сором’язливим малюком, тим більше ймовірність, що, ставши підлітком і дорослим, дитина позбавиться від подібних комплексів.
Сором’язливість для дитини – це цілком нормальне явище. Малюки нерідко володіють такою рисою характеру. Пов’язана ситуація з тим, що перед дітьми лежить новий, незнайомий світ, який не завжди виявляється доброзичливим. Як правило, років у п’ять-сім зайва скромність зникає, і проблема вирішується сама собою. Якщо ж цього не сталося, потрібна допомога батьків.
Дитяча сором’язливість – це проблема?
Кожна п’ята дитина на планеті сором’язливий. Кількість таких дітей настільки велике, що рису характеру можна вважати нормою. Тим не менш, ця норма іноді може стати проблемою. А саме:
- дитині складно налагоджувати контакти з іншими людьми. Найбільш небезпечний момент у цій ситуації те, що з часом якість буде тільки посилюватися: дитина виросте і не навчиться спілкуватися і знайомитися, буде самотній. Тому важливо приділяти увагу сором’язливому малюкові і допомагати йому заводити друзів;
- дитині складно вивчати навколишній світ. Нові місця, люди, речі здаються дитині небезпечними. Він боїться поранитися, відчути біль. З часом страх нового видозмінюється і стає іншою рисою особистості – консервативністю. Це не погано, але може стати причиною вузьких поглядів та втрачених можливостей;
- дитина позбавляється деяких розваг. Наприклад, для сором’язливого малюка вихід в театр або цирк може бути справжньою проблемою. Він не отримує радості від перегляду шоу. Батькам важливо це враховувати, щоб не додати своєму чаду зайвих неврозів.
Найчастіші причини появи сором’язливості
Сором’язливість – це не просто риса характеру. Вона набувається за певних ситуацій. У тому числі:
- свій або чужий негативний досвід спілкування з іншими людьми. Малюка могли відкинути в компанії або він міг побачити, як відкидають когось іншого. Такі ситуації добре відкладаються в пам’яті дитини, впливаючи на подальшу поведінку;
- надмірна активність батьків. Якщо дорослі все вирішують за своє чадо, воно буде несамостійним у багатьох речах. У тому числі, у нього не буде необхідних навичок соціальної взаємодії;
- дуже вимогливі дорослі. Не обов’язково батьки, але батьки в першу чергу. Якщо мама чи тато надмірно категоричні і схильні занадто жорстко оцінювати старання малюка, він може почати соромитися своїх умінь, навичок, творчих поривів.
Іноді, досить рідко, сором’язливість може бути обумовлена природною схильністю. В такому випадку, діти з самого народження тихі, спокійні, реагують на нове обережно, діють нерішуче. Таку дитину потрібно виховувати дуже акуратно, щоб згладити прояви природного темпераменту.
Долаємо сором’язливість: прості способи
Як впоратися з дитячою сором’язливістю? Щоб вирішити цю проблему, доведеться постаратися. Можна умовно розділити процес на кілька етапів. Спочатку необхідно визначити причину. Якщо ви не можете самі зрозуміти причини, сходіть до психолога. Більшість фахівців допоможуть розібратися і дадуть корисні поради.
Наступний етап – розмови. Найчастіше сором’язливість проявляється з-за низької самооцінки. Щоб позбавитися від неї, потрібно гарненько обговорити проблему з усіх сторін. В першу чергу необхідно обговорити те, що ваша дитина – не єдина людина з такою проблемою. Потім пошукати сильні і слабкі сторони, після чого вказати на проблемні місця і запропонувати шляхи вирішення.
І останнє – дії. Працювати потрібно в першу чергу над підвищенням самооцінки (або рішенням іншої проблеми, яка викликала сором’язливість). Цьому можуть допомогти, як не дивно, ігри.
- дівчаткам можна показати цікаві флешки про красу, макіяж. Вони допоможуть підібрати образ, навчити користуватися косметикою. Якщо втілити отримані образи в реальності, це може допомогти з підвищенням самооцінки;
- хлопчикам підберіть стрілялки, щоб вони відчули себе переможцем. Якщо хочете налагодити контакти дитини з однолітками, вибирайте парні ігри, наприклад, «Вогонь і Вода»;
- кожному підлітку будуть корисні навчальні флешки з кулінарії, логічні ігри тощо. Вони допомагають не тільки провести час цікаво, але і втілити багато навички в житті. А чим більше дитина вміє, тим простіше йому показати себе з хорошого боку серед друзів.
Дитяча сором’язливість – це не порок і не порушення розвитку. Тим не менше, потрібно ставитися до неї серйозно. Чим правильніше батьки будуть надходити з сором’язливим малюком, тим більше ймовірність, що, ставши підлітком і дорослим, дитина позбавиться від подібних комплексів.
http://lady.tochka.net
