Щеплення від поліомієліту

Щеплення від поліомієліту: реакція, графік вакцинації

Вакцинація від поліомієліту на сьогоднішній день є єдиною надійною мірою профілактики цього вірусного захворювання. Небезпека поліомієліту полягає в тому, що ураження збудником нервових клітин спинного мозку у дітей може супроводжуватися появою паралічів, які призводять до інвалідності. Захворювання викликає серйозні ускладнення, одним з найбільш небезпечних є ураження дихального центру і потім дихальних м’язів, яке провокує задуха і стає причиною смертельних випадків у 5-10% пацієнтів.

У групу ризику потрапляють діти до 5 років. Основний шлях передачі вірусу від хворого або носія збудника – фекально-оральний. До початку загальної вакцинації, поліомієліт набував характер епідемій. Завдяки розробкам американських вчених Сэбина і Солка в 50-ті роки багатьом країнам вдалося позбутися від поліомієліту повністю. Основним джерелом поширення вірусу залишаються країни Африки і Азії.

Принцип дії вакцини

Щеплення від поліомієліту є загальноприйнятою мірою профілактики цього захворювання. Вакцинація дітей проводиться кілька разів і захищає їх на все життя від страшних наслідків хвороби.

Вакцина від поліомієліту проводиться в двох формах:

• Інактивована полиомиелитная вакцину (вакцина Солка, ІПВ) – до її складу входять убиті віруси, являє собою розчин для внутрішньом’язових або підшкірних ін’єкцій.
• Жива оральна полиомиелитная вакцину (вакцина Сэбина, ОПВ) – містить ослаблені і змінені полиовирусы, таку вакцину виготовляють у вигляді крапель для закапування в рот.

Збудниками поліомієліту може виступати три види вірусів, усі вони містяться в ІПВ і ОПВ і попереджають розвиток всіх різновидів хвороби.

Вакцинація може проводитися чистої поліовакциною або ж у комплексних вакцинах. Наприклад, такі препарати, як Інфанрікс ІПВ і Тетракок містять компоненти для одночасної профілактики кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту у формі ІПВ.

ОПВ допомогла перемогти поліомієліт в США і до цих пір широко застосовується в інших країнах, у тому числі і СНД для вакцинації дітей на першому році життя і ревакцинації у більш старшому віці. Після того як її компоненти потрапляють у кишечник, протягом місяця вони зберігають життєздатність і стимулюють формування імунітету. На слизовій оболонці кишечнику і в крові починається процес вироблення антитіл, таким чином, організм реагує на ослаблені віруси вакцини. Антитіла перешкоджають проникненню дикого вірусу та захищають від захворювання, або ж поліомієліт протікає легко і без паралічів.

Організм дітей, щеплених ОПВ, протягом приблизно 60 днів виділяє в навколишнє середовище штам вакцинного вірусу, що сприяє формуванню колективного імунітету серед однолітків. Вакцинний штам вірусу витісняє «дикий», завдяки чому вдалося перемогти поліомієліт на декількох материках.

У рідкісних випадках вакцинація з допомогою ОПВ може стати причиною поліомієліту у щепленого дитини. Такі явища одиничні (1 на 2,4 млн.), розвиток вакцино-асоційованого поліомієліту (ВАППО) спостерігається у дітей з імунодефіцитом і пороками розвитку системи травлення, у здорових дітей таке ускладнення виключено.

Для того щоб звести ці ризики до мінімуму, вакцинацію проводять за комбінованою схемою. Вона передбачає проведення хоча б перших двох щеплень з використанням ІПВ. Ця вакцина сприяє формуванню антитіл у місці введення, потім вони потрапляють в кров і забезпечують захист від поліомієліту для всього організму, при цьому штам вірусу не виділяється в навколишнє середовище, але і не витісняє природний поліовірус. Таку вакцину можна використовувати без побоювань для вакцинації дітей з імунодефіцитом, вони більш зручні в застосуванні і завдяки точному дозуванні ефективніше ОПВ.

Як роблять щеплення від поліомієліту дітям?

У країнах СНД дозволені до використання вакцини ІПВ і ОПВ. Вакцинація дітей на першому році життя найчастіше проводиться інактивованою вакциною, що допомагає запобігти розвитку ВАППО. Вартість однієї вакцини ІПВ приблизно в 10 разів вище крапель ОПВ, тому схема вакцинації виглядає таким чином: ІПВ – ОПВ – ОПВ.

Вакцина ОПВ являє собою рідина рожевого кольору з гірко-солоним смаком. Завдяки низькій вартості та високій ефективності створення колективного імунітету, ОПВ рекомендована ВООЗ для проведення масової вакцинації у боротьбі з поліомієлітом.

Вакцина вводиться орально. Дітям до року краплі препарату повинні потрапити на корінь язика, де розташовані скупчення лімфоїдної тканини. Дітям старшого віку вакцину капають на мигдалини. На цих ділянках відсутні смакові рецептори, тому дитина з більшою ймовірністю проковтне вакцину. Для проведення маніпуляцій використовується пластикова крапельниця або шприц без голки. Залежно від дозування препарату для вакцинації досить 2-4 крапель. Після цього поїти і годувати дитину можна не раніше, ніж через годину.

Лікар, який проводить вакцинацію, повинен бути ознайомлений з процедурою і не допускати попадання вакцини на мову. В цьому випадку препарат проникає в шлунок і всмоктування вакцини не відбувається. Ферменти шлункового соку, що розщеплюють діюча речовина, що робить процедуру безглуздою. Для вироблення стійкого імунітету до поліомієліту потрібна схема з п’яти закапувань вакцини ОПВ.

До зберігання ОПВ пред’являються жорсткі вимоги. Вакцину зберігають у замороженому стані, а при розморожуванні вона повинна бути використана протягом півроку.

Інактивована вакцина випускається в індивідуальних шприцах з дозуванням по 0,5 мл або у складі комплексних вакцин. Дітям до віку півтора років вона вводиться внутрішньом’язово в область стегна (допустимо в підлопаткову ділянку або плече), а дітям старшого віку переважно в плече. Після щеплення немає істотних обмежень, не рекомендується розтирати місце уколу і піддавати його впливу сонячних променів протягом двох днів. Прогулянки, купання і прийом їжі після введення вакцини дозволені, але для профілактики ГРВІ та інших інфекцій краще утриматися від відвідування людних місць.

ІПВ має переваги в порівнянні з оральною вакциною:

• більш безпечна в плані виникнення ВАППО, тому з допомогою ІПВ можна проводити вакцинацію ослаблених і хворих, а також дітей, матері яких вагітні;
• не викликає побічних реакцій з боку кишечника у вигляді розладів травлення, не впливає на його нормальну мікрофлору і не знижують місцевий імунітет;
• більш практичний у застосуванні і зберіганні;
• не містить небезпечних консервантів на основі мертиолятов;
• завдяки точному дозуванні показує на практиці більш високу ефективність, ніж ОПВ.

Для формування нормального імунітету до полівірусу дітям до двох років потрібно 4 введення ІПВ, замість п’яти ОПВ. При правильному проведенні процедури введення ІПВ у всіх дітей формується досить надійний імунітет, при цьому після повного курсу введення ОПВ більше третини дітей залишаються з недостатнім захистом проти деяких типів збудника.

Графік вакцинації ВООЗ

Позиція ВООЗ щодо боротьби з поліомієлітом полягає в тому, що всі діти світу мають бути щеплені від цієї небезпечної хвороби. Внутрішня політика кожної країни у сфері охорони здоров’я повинна бути спрямована на досягнення широкого охоплення вакцинацією, і таким чином, виконуються зобов’язання в глобальному контексті цієї проблеми.

ВООЗ не рекомендує проводити вакцинацію від поліомієліту з використанням виключно вакцини ОПВ. Для всіх країн, які застосовують у календарі щеплень вакцину тільки цього виду, висуваються вимоги застосовувати хоча б одну дозу ІПВ. На глобальному рівні планується поступовий перехід від використання ОПВ на користь ІПВ з метою профілактики виникнення випадків ВАППО.

У країнах з високим ризиком завезення вірусу ззовні і в ендемічних регіонах рекомендується проводити введення нульової дози ОПВ після народження і наступних трьох щеплень ОПВ і хоча б однієї ІПВ.

Після народження дитини, ОПВ вводиться як можна раніше. Захист дитини материнськими антитілами в цей період теоретично допомагає запобігти розвитку ВАППО. Навіть якщо дитина інфікована вірусом імунодефіциту, щеплення від поліомієліту переноситься добре, випадків вакцинно-асоційованого поліомієліту при цьому не було зафіксовано.

Серія щеплень, що складається з трьох доз ОПВ і однієї ІПВ, починає проводитися з 6-го тижня після народження з інтервалом між кожною в 4 тижні. Доза ІПВ вводиться з 14 тижнів.

Кожна країна має право встановлювати власний календар щеплень, спираючись на епідеміологічні умови цієї місцевості. Національні календарі імунізації можуть виглядати наступним чином: 6, 10, 14 тижнів, або 2, 4, 6 місяці. Інактивована і жива вакцини можуть бути використані одночасно з іншими препаратами для імунізації.

Графік вакцинації від поліомієліту в Росії виглядає наступним чином: 3, 4, 5 і 6 місяців, ревакцинація у 18, 20 місяців, 14 років.

В Україні дотримуються такого графіка введення вакцини: 3, 4, 5 місяців та ревакцинація у 18 місяців, 6 і 14 років.

У тому випадку, якщо дитина старша трьох місяців з будь-яких причин раніше не отримав дозу поліовакцини, то в першу чергу йому повинна бути введена доза інактивованої вакцини.

В розвинених країнах, де імунізація охоплює 90-95% населення з низьким ризиком завезення поліовіруса (у сусідніх країнах також високі показники імунізації), і поява випадків ВАППО викликає занепокоєння, після первинного введення двох доз ІПВ, рекомендовані послідовно дві або більше дози ОПВ. Початок вакцинації, згідно з рекомендаціями ВООЗ, при цьому має стартувати у дітей з двомісячного віку. У цьому випадку графік вакцинації може виглядати так:

• 3 ІПВ – ОПВ – ОПВ;
• 4 ІПВ – ОПВ – ОПВ.

Інтервал між кожною сесією вакцинації повинен становити 4-8 тижнів.

У країнах із високим і стійким охопленням вакцинації і низьким ризиком завезення і розповсюдження вірусу ззовні, вакцинація від поліомієліту передбачає первинне введення трьох доз ІПВ, яка починається з віку двох місяців. Якщо вакцинація розпочинається раніше (в 6, 10, 14 тижнів), то передбачається додаткова бустерна доза через 6 і більше тижнів (в сумі 4 ІПВ).

ВООЗ не рекомендує ендемічним країнам і регіонам з високим ризиком завезення вірусу переходити на використання виключно ІПВ або послідовне застосування ОПВ за ІПВ. Для таких країн оптимальним вважається графік 3 ОПВ + 1 ІПВ. Графік, що включає тільки ІПВ або послідовне застосування ІПВ та ОПВ, розглядається для зниження ризику появи ВАППО, але тільки після аналізу епідеміологічних умов цієї місцевості.

Протипоказання до вакцинації

Для оральної вакцини існують наступні протипоказання:

• вроджений імунодефіцит, або ВІЛ у дитини;
• імунодефіцит у будь-якого з членів сім’ї дитини;
• вагітність матері дитини або будь-який з жінок в оточенні дитини;
• період планування вагітності у матері дитини;
• період грудного вигодовування;
• негативні реакції неврологічного характеру при проведенні вакцинації в минулому;
• новоутворення, імуносупресивна терапія;
• алергічні реакції на поліміксин В, неоміцин і стрептоміцин;
• перенесені захворювання гострого інфекційного характеру;
• неінфекційні хвороби на час проведення вакцинації;
• період загострення хронічних захворювань.

Вакцина ІПВ має менше протипоказань:

• вагітність;
• алергічна реакція на стрептоміцин, неоміцин;
• алергічна реакція, яка виникла на цю вакцину у минулому;
• наявність злоякісних новоутворень;
• гострі форми недуг на момент вакцинації.

Перед щепленням лікар повинен ознайомитися з анамнезом дитини та провести ретельний огляд. Батьки повинні бути поінформовані про проведення будь-яких маніпуляцій з їх дитиною та надавати інформацію про стан його здоров’я.

Реакція на щеплення

Живу полиовакцину прийнято вважати реактогенной. Вона може стати причиною безлічі побічних явищ. Приблизно у 5% дітей, які отримали дозу ОПВ, виникає розлад травлення або алергічна реакція. Ці явища не завдають шкоди здоров’ю дитини і не вимагають спеціального лікування.

Найнебезпечнішим ускладненням вакцинації за допомогою введення живої вакцини є виникнення симптомів поліомієліту (ВАППО). Це явище досить рідкісне і виникає у дітей з імунодефіцитом. У країнах, які перемогли поліомієліт, планову вакцинацію здійснюють інактивованою вакциною. Однак при використанні ІПВ можуть також виникати побічні явища.

Місцеві реакції (еритема, ущільнення і болючість) після внутрішньом’язового введення ІПВ не відносять до ускладнень. Нормальною реакцією організму є місцева реакція, яка не перевищує 8 см в діаметрі.

В основному ця вакцина добре переноситься організмом і вважається высокобезопасной навіть при використанні в комбінації з іншими вакцинами. У невеликої кількості дітей 5-14 добу може підвищуватися температура тіла в перші дні після щеплення можливе відчуття слабкості, нездужання, втрата апетиту. Ці реакції не небезпечні і не потребують лікування.

ІПВ не може викликати кишкові розлади, так як не впливає на мікрофлору кишечника і не знижує опірність його стінок до інфекцій.

Вакцина, як і будь-який лікарський засіб, здатна стати причиною алергічної реакції, тому при її первинному введенні потрібно уважно спостерігати за можливими проявами. Інформації про віддалені наслідки поліовакцини на даний момент немає.

Вакцинопрофілактика поліомієліту не втратила актуальності, так як випадки спалахів захворювання все ще трапляються в деяких країнах. Єдиною доступною та надійною мірою захисту від поліовіруса на сьогоднішній день є проведення планових щеплень.