Є речі, які в будь-якому поході можуть стати в нагоді, але можна протаскать їх в рюкзаку або перевозити в багажнику авто кілька років, перед тим як видасться така можливість. А є пристосування вкрай необхідні, без яких жодна рибалка з ночівлею, ні полювання, ні відпочинок на природі в наметі ніяк не обійдуться. Без них – просто ніяк!
Ода сокирі
Безумовно, до таким важливим для лісу інструментів можна віднести туристичний топірець. Його значення для правильного походу важко переоцінити: і дрова з гілками для багаття порубати, і намет поставити, забиваючи кілки. А також можна з успіхом використовувати і в якості лопатки для риття невеликої ямки, до прикладу. І для самооборони, на крайній випадок. А деякі завзяті туристи, якщо сокирка туристичний досить гострий, кажуть, що навіть поголитися ним можна в екстреній ситуації. Але думається, що в цьому є певна частка перебільшення для створення легенди.
Можливість і необхідність вибору
Загалом, сокирка туристичний – річ дуже корисна і багатофункціональна, пригождающаяся, повторимося, практично в кожному подорож або похід. А може, і для поїздки з друзями на шашлики? Теж саме воно, якщо пакету з магазинними вугіллям буде недостатньо для смаження м’яса, а дров у вигляді засохлих гілок дерев навколо повним-повно.
Саме тому і виникає необхідність ретельного вибору такого корисного інструменту, благо, сьогодні є з чого вибирати, не те що раніше.
Радянський варіант
А адже в минулі часи всі численні туристи (а в СРСР, якщо пам’ятаєте, дана різновид “дикого” відпочинку була досить розвиненою, на відміну від соціалізму) обходилися звичайним сокирою і його розмірними варіаціями. Але мінімальний набір – ніж, сокирка туристичний – був при собі, напевно, у кожного поважаючого себе туриста, рибалки, мисливця – в рюкзаку або в багажнику бувалої «Ниви». Вся біда в тому, що габарити звичайного розміру сокири трохи не вписувалися в поняття «переносний інструмент». Вищим шиком вважалося придбати туристичний топірець з невеликою рукояткою (1/2) і таким же лезом, який було більш зручно тягати з собою. До речі, ні про які піхвах тоді мови не йшло, і лезо просто обмотувалася, щоб не завдати ненавмисний шкоду, приміром, холщевой ганчіркою, після чого сокиру вкладався в рюкзак.
Недоліки звичайного інструменту
Частої експлуатації подібного сокири було багато мінусів, змушують туриста шукати способи вирішення даних проблем. По-перше, про що вже було згадано, не було і в помині ніяких піхов. Тобто вони навіть і не передбачалися конструкційно. Тому при транспортуванні в рюкзаку доводилося обмотувати лезо. І якщо воно випадково разматывалось, це могло призвести до плачевних результатів: від прорізу в тканини рюкзака до людського травматизму. Другим істотним мінусом було те, що потрібно було постійно підбивати клинець, що утримує лезо на рукояті. Інакше воно могло несанкціоновано злетіти в самий невідповідний момент (і таке бувало неодноразово). Третім – не зовсім зручна і слизька в дощ дерев’яна рукоять.
Дехто пробував майструвати туристичний топірець своїми руками через брак можливості придбати його в магазині (як правило, з цим було важко). І тоді безпеку використання інструменту зводилась практично до нуля, так як частини саморобки-сокири іноді прикріплювалися один до одного не дуже міцно.
Сокирка туристичний Fiskars
Але, здається, пройшли ті часи, і високоякісний інструментарій для серйозного походу можна придбати вільно, були б відповідні кошти. Фінська фірма Fiskars (заснована аж у 1649 р.) поставляє на російський ринок безліч потрібних речей від садового інвентарю до виробів для туризму. А, приміром, Fiskars X7 – відмінний вибір інструментарію для мандрівника! Загальна його вага – трохи більше півкілограма, довжина – 32,6 див. Рукоять не дерев’яна, а виконана з амортизаційного композиту-скловолокна: руці дуже приємно, і не втомлюєшся при тривалому використанні. Інструмент не ковзає, що важливо при рубанні, наприклад, в дощову погоду. Колір ручки – яскраво-жовтий: при розкиданні інвентарю з лісового простору, на відміну від звичайної дерев’яної рукояті, її можна здалеку запримітити, і в результаті – не втратити сам інструмент. Покриття леза з кованої сталі – антифрикційне. Саме лезо феноменально гостре (таким вже точно можна голитися при нагоді), їм можна різати як ножем.
А найважливіше відміну від радянських варіантів – лезо упаяні з застосуванням високих технологій в держак сокири. Ніякого забивання кілочка, ніякого мимовільного роз’єднання інструменту на очах у здивованої публіки. Як шкода все-таки, що заслуженим бувалим туристам радянської епохи не довелося попрацювати таким інструментарієм, виконаним з максимальною зручністю, що називається, для людей!
