Види, форми і приклади дієслів

Дієслова містяться в більшості пропозицій російської мови. Це свого роду повідомлення про дії предмета промови. А. Н. Толстой стверджував, що правильно підібрати дієслово – значить надати їй рух.

Неспроста ж «дієсловом» наші предки називали в принципі мова, так само це слово інтерпретується в словнику Ст. Даля. Приклади дієслів, їх використання, зміна розберемо в цій статті.

Дієслово як частина мови

Частина мови, що позначає дію і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?», – це і є дієслово. Відноситься до самостійних частинах мови, він визначається загальним граматичним значенням. Для дієслова це дія. Однак ця частина промови відрізняється відтінками сенсу.

  1. Будь-який фізичний працю: різати, рубати, в’язати.
  2. Інтелектуальна або мовленнєва робота: спостерігати, говорити, думати.
  3. Переміщення предмета у просторі: летіти, бігти, сидіти.
  4. Стан суб’єкта: ненавидіти, хворіти, спати.
  5. Стан природи: похолодало, примерзло, вечоріє.

Морфологічні та синтаксичні ознаки

Що стосується морфологічних ознак – це всілякі форми дієслова. Приклади докладно розберемо пізніше, а поки просто перелічимо їх. Спосіб, особа, час, число, зворотність, рід, вид і відмінювання.

Що стосується синтаксичної ролі, то найчастіше дієслово використовується в якості присудка, він же разом з підметом утворює предикативную або граматичну основу. Дієслово в реченні може поширюватися. Цю функцію виконує іменник або прислівник.

Інфінітив

У кожного дієслова є початкова форма, вона і називається инфинитивом. Питання задаємо наступні: «що робити?», «що зробити?». Приклади невизначених дієслів: вчити малювати (що робити?), вивчити, намалювати (що зробити?).

Ця форма дієслова є незмінною, по ній не визначаються час, особу та число – суто дію. Порівняємо два приклади: «Я працюю за фахом» – «Працювати людині необхідно для життя». У першому прикладі дієслово вказує, що дія відбувається в теперішньому часі, причому виконує його сам мовець (особисте займенник «я» вказує на 1 особу, од. ч. ). У другому позначено дію в принципі, без вказівки числа і особи.

Між вченими-лінгвістами до цих пір ведуться суперечки про те, що ж таке –ть(-ти) у інфінітива: суфікс чи закінчення. Погодимося у цій статті з тими, хто позиціонує його як флексію. Якщо ж дієслово закінчується на –чь (текти, пекти, палити), то це однозначно частина кореня. Слід враховувати, що при зміні слова може відбуватися чергування: пекти-печу; текти-тече; палити — жду.

Інфінітив може виступати як в ролі присудка, так і в ролі підмета: «Читати – багато знати». Тут перший дієслово «читати» – підмет, другий, «знати» – присудок. До речі, подібні випадки вимагають постановки особливого розділовий знак – тире.

Види дієслова

Вид дієслова визначається питанням, на який він відповідає. У російській мові існують недосконалий (що робити? що робить? що робив?) і досконалий (що зробити? що зробить? що зробив?) види дієслів. Приклади: говорити, каже, говорив – недосконалий; сказати, скаже, сказав – досконалий. Види дієслова розрізняються смисловим значенням. Так, недосконалий позначає деяку тривалість дії, його повторюваність. Наприклад: писати – пишу. Дія має тривалість, протяжність. Порівняємо зі значенням дієслова досконалого виду: написати — напишу — написав. Тут вказується, що дія завершена, у нього є якийсь результат. Ці ж дієслова визначають однократність дії (вистрілити).

Форма способу

Змінюються дієслова за наклонениям. Їх усього три: умовне (умовний), изъявительное і наказовий.

Якщо говорити про дійсному способі, то воно дозволяє предикату мати форму часу, особи і числа. Приклади дієслів цього способу: «Ми виготовляємо цю саморобку» (теперішній час) – «Ми виготовимо цю саморобку» (майбутній час) – «Ми виготовляли цю саморобку» (минулий час). Або особам: «Я виготовив цю саморобку» (1 особа) – «Ти виготовив цю саморобку» (2 особа) – «Аня виготовила цю саморобку» (3 особа).

На виконання дії при певних умовах вказують дієслова умовного способу. Утворюється ця форма шляхом додавання до минулого часу частки «б» («б»), яка завжди пишеться окремо. Такі предикати змінюються за особами і числами. Категорія часу не визначається. Приклади дієслів: «Ми вирішили б цю задачу за допомогою викладача» (мн. ч., 1 особа ) – «Я виготовила цю саморобку з допомогою викладача» (од. ч., 1 особа) – «Аня виготовила цю саморобку з допомогою викладача» (од. ч., 3 особа ) – «Хлопці виготовили б цю саморобку з допомогою викладача» (мн. ч., 3 особа).

Мовець спонукає до якоїсь дії за допомогою дієслова наказового способу. Щоб заборонити дію, також використовуються наказові дієслова. Приклади: «Не кричіть на мене!» (заборона) – «Мийте руки перед їжею!» (спонукання) – «будь Ласка, напиши лист» (прохання). Розберемо докладніше останній приклад. Щоб надати своєму проханню ввічливий тон, до дієслова наказового нахилення варто додати слово «будь ласка» («будьте ласкаві», «будьте ласкаві»).

Слід пам’ятати, що наказові дієслова закінчуються на м’який знак, причому він зберігається і у тих, які закінчуються на-ся та –ті. У цьому правилі є виняток – дієслово «лягти» (ляжте – приляж – приляжте).

Категорія часу

Основні форми часу в дієслова – ті, які вказують на час вчинення дії: минуле (телефонували), сьогодення (дзвонять), майбутнє (дзвонити).

Минулий час означає, що до моменту мовлення дію вже завершилося. Наприклад: «Я купувала сукню в минулому році». Зазвичай подібні дієслова утворюються за допомогою суфікса –л-, доданого до основи інфінітива: купувати – купував. Ці предикати змінюються за числами, а в од. числі — і за родами. Форма особи не визначається.

Форма теперішнього часу характерна виключно для недоконаного виду. Щоб її створити, необхідно додати особисті закінчення дієслів. Приклади: мою – миєш – миє – моєму – миєте.

Форму майбутнього часу здатні мати дієслова обох видів, досконалого і недосконалого. Вона буває двох типів: проста і складна. Перша характерна для дієслів досконалого виду: збудую, приклею, напиляти і т. д. Майбутнє складне утворюють дієслова недоконаного виду. Порівняємо: буду будувати, буду клеїти, буду пиляти. Таким чином, ця форма утворюється за допомогою дієслова «бути», поставленого в майбутнє просте, і інфінітива.

В сьогоденні і майбутньому часах дієслова мають особу і число. Про них і поговоримо нижче.

Особа і число

Якщо дієслово стоїть в першій особі, він показує, що дія виробляє сам мовець. Наприклад: «Я загартовуюся кожен день, обливаючись студеною водою і обтираючи снігом».

Про те, що дію виконує співрозмовник говорить, нам розповість друга особа дієслова. Наприклад: «Ти прекрасно знаєш, скільки буде двічі два». Дієслова в цій же формі можуть мати узагальнений сенс, позначати дії, характерні для будь-якої людини. Найчастіше це можна зустріти в прислів’ях: «На чужий роток не накинеш платок». Відрізнити такі пропозиції просто: у них, як правило, відсутній підмет.

Дієслова у третій особі виражають дію, яка виробляє або виробляв предмет говоріння. «Лермонтов був самотній все життя.» — «Ураган був такий сильний, що столітні дерева гнулися, як прутики».

Для кожної особи в однині або множині характерне певне закінчення дієслів. Приклади: «Я лечу» – «Ми летимо» — «Ти летиш» – «Ви летите» — «Вона (він, воно) летить» – «Вони летять».

Відмінювання та особові закінчення дієслова

Відмінювання дієслова – форма, що передбачає його зміну за особами і числами. Воно характерно не для всіх предикатів, а тільки для тих, які стоять в дійсному способі, сьогоденні або майбутньому часі. Всього існує дві дієвідміни. Подамо їх у таблиці.

I дієвідміна

Усі дієслова, крім тих, що на –ить, плюс 2 винятки: голити, стелити

II дієвідміна (закінчення)

Дієслова на –ить, крім голити, стелити (вони відносяться до I спряжению), а також гнати, тримати, дивитися, бачити, дихати, чути, ненавидіти, залежати, терпіти, образити, вертіти

Приклади дієслів

Од. ч.

Мн. ч.

Од. ч.

Мн. ч.

1 особа

-у(-ю)

-їм

-у(-ю)

-їм

Несемо (I); говоримо (II)

2 особа

-їж

-єте

-бач

-єте

Несеш, несете (I); кажеш, говорите (II)

3 особа

-ет

-ут (-ют)

-іт

-ат(-ят)

Несе, несуть (I); говорить, кажуть (II)

Безособові дієслова

Особові дієслова, приклади яких ми розібрали вище, — не єдині в російській мові. Їм протистоять ті, які позначають дію без дійової особи. Вони так і називаються — безособові. При них ніколи немає підмета в реченні вони виконують роль присудка. Подібні дієслова не мають категорії числа. Тобто у них визначається суто час, сьогодення і майбутнє. Наприклад: «Холоднішає» (справж. час) – «Вночі підморозить ще більше» (майбутнє), «Холодає. Вночі морозило ще більше» ( минуле).

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/176464-vidi-formi-i-prikladi-diyesliv/