Звичайно, прокрастинація – не найстрашніша річ у світі і від неї ще ніхто не помер (або в мене застаріла інформація?), але усвідомлювати, що витрачаєш годинник (яких в добі і так не вистачає) на животіння і нічого не робити – як-то вже зовсім нерозумно.
Давайте начистоту: за більшістю з нас водиться грішок відкладати справи. Хтось робить це спеціально, хтось- несвідомо, але проблеми виходять у всіх однаково. До недавнього часу я сама вважала, що з робочої прокрастинацією можна боротися ефективним плануванням, використанням «розумних» гаджетів, які б підказували годинник твоєї активності, курячої лапкою, перемотаною волосом єдинорога… Але все виявилося простіше і банальніше: якщо животіння знаходить тебе на роботі, то її пора міняти.
Що стосується побутової або міжособистісної прокрастинації (коли відкладаєш візит до лікаря або той момент, коли варто сказати хлопцеві, коту або домробітниці: «Вибач, але нам треба розлучитися»), то тут вже вирішувати вам – продовжувати тягнути гуму або не продовжувати.
Ми ж хочемо поговорити про прокрастинації, від якої залежать важливі життєві цілі, як, наприклад, реалізація в кар’єрі, переїзд в іншу країну, отримання Нобелівської, в кінці то кінців.
Напевно ви помічали, що більше всього виходить встигнути перед Новим роком: і закрити робочі проекти, які до цього тяглися тижнями, і скинути ті самі пару кг, щоб виглядати приголомшливо в новому платті в святкову ніч. Помітили це і двоє хлопців – Брайан Моран і Майкл Леннингтон, які написали книгу «12 тижнів у році. Як за 12 тижнів зробити більше, ніж інші встигають за 12 місяців».
Суть їх методики зрозуміла і проста: вибираєте одну або кілька важливих цілей і складаєте 3-місячний план дій по їх досягненню, який би відповідав кільком параметрам. По-перше, бачення мети повинно викликати у вас яскравий емоційний відгук.
Іншими словами, ідеальне майбутнє повинно виглядати набагато цікавіше сьогодення, але не заперечувати ваших життєвих поглядів.
Наприклад, якщо ви переконаний домосід-мізантроп, то нехай мрія про ПМП в Індії так і залишиться мрією, щоб не травмувати ні вас, ні оточуючих.
По-друге, потрібно запланувати бажаний результат в вимірному співвідношенні (наприклад, які доходи отримувати, скільки км в день пробігати і т. д.), придумати робочі показники, за якими його можна буде відстежити (кількість «холодних» дзвінків або тренувань) і регулярно контролювати досягнення мети.
Тут важливо забути про свою незалежність/самодостатності і знайти таких же відчайдушних, кому теж іноді не вистачає мотивації – разом буде простіше вести облік своїх помилок, досягнень і плакати в жилетку. Адже знання того, наскільки успішно ви виконали заплановані дії і є їх вимірювання.
І наостанок: від слова «проактивність» у мене іноді сіпається око (наслідок роботи в умовах тривалої прокрастинації), але кожен раз намагатися максимально розкрити свій потенціал в умовах дії заради поставленої мети – must do. Чому це так важливо? Адже людина – істота лінива, а зона комфорту так тепла і затишна, що зависнути на кілька років в офісі менеджером середньої ланки – зовсім не проблема.
До Нового року залишилося вже менше 12 тижнів, але перевірити теорію на практиці можна хоч сьогодні. Хто знає, раптом 2016-й ви зустрінете вже на Балі?
