Письменниця Олена Блаватська — засновниця Теософського товариства. Біографія, творчість

Письменниця Олена Блаватська народилася 31 липня 1831 року в місті Катеринославі (нинішній Дніпропетровськ). У неї була знатна родовід. Її предки були дипломатами і відомими чиновниками. Двоюрідний брат Олени — Сергій Юлійович Вітте — обіймав посаду міністра фінансів Російської імперії з 1892 по 1903 рік.

Сім’я і дитинство

При народженні Олена Блаватська мала німецьку прізвище Ган, яка їй дісталася від батька. Із-за того що він був військовим, сім’ї доводилося постійно переміщатися по всій країні (Санкт-Петербург, Саратов, Одеса тощо). У 1848 році дівчина була заручена з Никифором Блаватським – губернатором Ериванське губернії. Однак шлюб тривав недовго. Через кілька місяців після весілля Олена Блаватська втекла від чоловіка, після чого вирушила мандрувати по всьому світу. Першим пунктом її подорожі став Константинополь (Стамбул).

Олена Блаватська про Росії і своїх дитячих роках на батьківщині згадувала з теплом. Сім’я забезпечувала всім необхідним, надавши якісну освіту.

Подорожі в юності

У турецькій столиці дівчина займалася тим, що виступала в цирку наїзницею. Коли в результаті нещасного випадку вона зламала руку, Олена вирішила перебратися в Лондон. Гроші в неї були: вона та сама заробляла, і отримувала перекази, що передаються їй батьком Петром Олексійовичем Ганом.

Оскільки Олена Блаватська не вела щоденників, то її доля під час мандрів відслідковується досить нечітко. Багато її біографи розходяться в думці, де вона встигла побувати, а які маршрути залишилися тільки в чутках.

Найчастіше дослідники згадують, що в кінці 40-х років письменниця вирушила до Єгипту. Причиною тому стали захоплення алхімією і масонством. Багато членів лож мали в своїх бібліотеках книги, обов’язкові для прочитання, серед яких були тома єгипетської «Книги мертвих», «Кодексу Назареев», «Мудрості Соломона» і т. д. Для масонів існувало два головних духовних центру – Єгипет і Індія. Саме з цими країнами пов’язані численні дослідження Блаватської, в тому числі і «Викрита Ізіда». Проте книги вона напише вже в похилому віці. У молодості ж дівчина набиралася досвіду і практичних знань, живучи безпосередньо в середовищі різних світових культур.

Прибувши в Каїр, Олена вирушила в пустелю Сахару, щоб вивчати Давньоєгипетську цивілізацію. Цей народ не мав нічого спільного з арабами, які вже кілька століть панували на берегах Нілу. Знання стародавніх єгиптян поширювалися на самі різні дисципліни — від математики до медицини. Саме вони стали предметом ретельного вивчення Олена Блаватської.

Після Єгипту була Європа. Тут вона віддалася мистецтва. Зокрема, дівчина брала уроки гри на піаніно у знаменитого богемського віртуоза Ігнаца І.мошелеса. Набравшись досвіду, вона навіть давала публічні концерти в європейських столицях.

У 1851 році Олена Блаватська побула в Лондоні. Там їй вдалося вперше зустрітися з справжнім індусом. Їм був Махатма Морія. Правда, до сьогоднішнього дня не знайдено жодних доказів існування цієї людини. Можливо, він був ілюзією Блаватської, практикувала різні езотеричні та теософські обряди.

Так чи інакше, Махатма Морія став джерелом натхнення для Олени. У 50-ті роки вона опинилася в Тибеті, де вивчала місцевий окультизм. За різними оцінками дослідників, Олена Петрівна Блаватська пробула там близько семи років, періодично вирушаючи в подорожі по іншим частинам світу, в тому числі і США.

Формування теософського вчення

Саме в ці роки сформувалося вчення, яке сповідувала і пропагувала в своїх роботах Олена Петрівна Блаватська. Це була своєрідна форма теософії. Згідно їй, людська душа єдина з божеством. Це означає, що в світі є певні знання за межами науки, які доступні тільки обраним і просвітленим. Це була форма релігійного синкретизму – помісі безлічі культур і міфів різних народів в одному вченні. Це не дивно, адже Блаватська ввібрала в себе знання про багатьох країнах, де вона встигла побувати в молодості.

Найбільший вплив на Олену зробила індійська філософія, що розвивалася ізольовано протягом багатьох тисячоліть. Також теософія Блаватської включала в себе буддизм і брахманізм, популярні серед народів Індії. У своєму вченні Олена використовувала терміни «карма» і «реінкарнація». Вчення теософії вплинуло на таких знаменитих людей, як Махатма Ганді, Микола Реріх і Василь Кандинський.

Тибет

У 50-ті роки Росію періодично (так сказати, наїздами) відвідувала Олена Блаватська. Біографія жінки дивувала місцеву публіку. Вона проводила багатолюдні спіритичні сеанси, які стали популярними в Санкт-Петербурзі. На початку 60-х жінка побувала на Кавказі, Близькому Сході й у Греції. Тоді ж вона вперше спробувала організувати товариство послідовників і однодумців. У Каїрі вона взялася за справу. Так з’явилося «Спиритическое суспільство». Однак вона проіснувала недовго, зате стало ще одним корисним досвідом.

Далі відбулося чергове тривалу подорож на Тибет — тоді Блаватська відвідала Лаос і Каракорумские гори. Їй вдалося побувати в закритих монастирях, куди не ступала нога жодного європейця. Зате таким гостем стала Олена Блаватська.

Книги жінки містили багато відсилань до культури Тибету і життя в буддійських храмах. Саме там були отримані цінні матеріали, що увійшли до видання «Голос безмовності».

Знайомство з Генрі Олкоттом

У 70-і роки Олена Блаватська, філософія якої стала популярною, розпочала діяльність проповідника і духовного вчителя. Тоді ж вона перебралася до США, де отримала громадянство і пройшла процедуру натуралізації. Тоді ж її основним соратником стає Генрі Стіл Олкотт.

Це був юрист, отримав звання полковника під час Громадянської війни в США. Був призначений на посаду спеціального уповноваженого військового міністерства для розслідування корупції в компаніях, що постачають боєприпаси. Після війни став успішним адвокатом і членом нью-йоркської колегії, користується авторитетом. Його спеціалізація включала в себе податки, мита і страхування майна.

Знайомство Олкотта зі спіритизмом сталося ще в 1844 році. Набагато пізніше він познайомився з Оленою Блаватською, з якої відправився подорожувати по світу і викладати. Також він допоміг їй почати письменницьку кар’єру, коли жінка взялася за рукопису «Викритої Ізіди».

Теософське суспільство

17 листопада 1875 року Олена Блаватська і Генрі Олкотт заснували Теософське товариство. Його головною метою було бажання об’єднати однодумців по всьому світу, незалежно від раси, підлоги, касти і віри. Для цього була організована діяльність по вивченню і порівнянню різних наук, релігій та філософських шкіл. Все це робилося для того, щоб пізнати невідомі людству закони природи і світобудови. Всі ці цілі були закріплені в статуті Теософського товариства.

Крім засновників, у нього вступило безліч відомих осіб, Наприклад, це був Томас Едісон – підприємець і винахідник, Вільям Крукс (президент Лондонського Королівського товариства, хімік), французький астроном Каміль Фламмаріон, астролог і окультист Макс Гендель і т. д. Теософське суспільство стало майданчиком для духовних спорів та диспутів.

Початок письменницької діяльності

Щоб поширити вчення своєї організації, Блаватська і Олькотт в 1879 році вирушили до Індії. В цей час письменницька діяльність Олени переживає розквіт. По-перше, жінка регулярно видає нові книги. По-друге, вона зарекомендувала себе як глибокий і цікавий публіцист. Її талант був оцінений і в Росії, де Блаватська друкувалася в «Московських відомостях» і «Російському віснику». Тоді ж вона була редактором власного журналу «Теософ». У ньому, наприклад, вперше з’явився переклад на англійську мову глави з роману Достоєвського «Брати Карамазови». Це була притча про Великого інквізитора – центральний епізод останньої книги великого російського письменника.

Подорожі Блаватської лягли в основу її мемуарів і колійних записок, виданих у різних книгах. В якості прикладу можна навести твори «Загадкові племена на блакитних горах» і «З печер і нетрів Індостану». У 1880 році буддизм стає новим об’єктом досліджень, які проводила Олена Блаватська. Відгуки на її праці друкувались у різних газетах та книжках. Для того щоб дізнатися про буддизм як можна більше, Блаватська і Олькотт вирушили на Цейлон.

«Викрита Ізіда»

«Викрита Ізіда» була першою великою книгою, виданою Оленою Блаватською. Вона вийшла у двох томах в 1877 році і містила величезний пласт знань і міркувань про езотеричної філософії.

Автор спробувала порівняти численні вчення Античності, Середньовіччя і Ренесансу. Текст містив велику кількість посилань на роботи Піфагора, Платона, Джордано Бруно, Парацельса і т. д.

Крім цього, «Ізіда» розглядала релігійні вчення: індуїзм, буддизм, християнство, зороастризм. Спочатку книга замислювалася як огляд східних шкіл філософії. Робота почалася напередодні заснування Теософського товариства. Організація цієї структури затримала випуск твору. Тільки після того, як у Нью-Йорку було оголошено про заснування руху, почалася інтенсивна робота з написання книги. Блаватської активно допомагав Генрі Олкотт, який саме в той час став її головним соратником і сподвижником.

Як згадував сам колишній юрист, ніколи ще Блаватська не працювала з такою ретельністю і витривалістю. По суті, вона узагальнила у своїй праці весь багатогранний досвід, отриманий за довгі роки подорожей по різних куточках світу.

Спочатку книга повинна була отримати назву «Ключ до таємничим воріт», про що автор повідомила у листі до Олександра Аксакову. Пізніше було вирішено назвати перший том як «Покривало Ізіди». Однак британський видавець, який працював над першим тиражем, дізнався, що книга з таким найменуванням уже вийшла (це був поширений теософський термін). Тому, був прийнятий остаточний варіант «Викрита Ізіда». В ньому знайшов своє відображення юнацький інтерес Блаватської до культури Стародавнього Єгипту.

У книги було безліч ідей і цілей. За довгі роки дослідники творчості Блаватської по-різному формулювали їх. Наприклад, перша публікація у Великобританії містила передмова від видавця. У ньому він повідомляв читачеві, що книга містить в собі найбільшу кількість джерел з теософії і окультизму, яке існувало тільки в літературі раніше. А це означало, що читач міг максимально наблизитися до відповіді на питання про існування таємного знання, яке служило джерелом всіх релігій і культів народів світу.

Олександр Сенкевич (один з найавторитетніших дослідників бібліографії Блаватської) по-своєму формулював основний посил «Викритої Ізіди». У своїй роботі, присвяченій біографії письменниці, він пояснював, що ця книга є зразком критики церковної організації, зборами теорій про психічні феномени і секретів природи. «Ізіда» аналізує таємниці кабалістичного вчення, езотеричні ідеї буддистів, а також їх відображення в християнстві та інших світових релігіях. Також Сенкевич зазначав, що Блаватської вдалося довести існування субстанцій нематеріального характеру.

Особлива увага приділяється таємним спільнот. Це масони і єзуїти. Їх знання стали родючим ґрунтом, якою користувалася Олена Блаватська. Цитати з «Ізіди» пізніше стали масово з’являтися в окультних і теософічних працях її послідовників.

Якщо перший том видання був зосереджений на вивченні науки, то другий, навпаки, розглядав теологічні питання. У передмові автор пояснила, що конфлікт цих двох шкіл є ключовим у пізнанні світоустрою.

Блаватська критикувала теза наукового знання про те, що в людині відсутній духовний початок. Письменниця намагалася знайти його за допомогою різних релігійних і духовних навчань. Деякі дослідники творчості Блаватської відзначають, що у своїй книзі вона пропонує читачеві безперечні докази існування магії.

Другий теологічний тому аналізує різні релігійні організації (наприклад, християнську Церкву) і критикує їх за лицемірне ставлення до власного вчення. Інакше кажучи, Блаватська заявляла, що адепти зраджували свої витоки (Біблію, Коран тощо).

Автор розглянула вчення відомих містиків, які суперечили світовим релігіям. Досліджуючи ці філософські школи, вона намагалася знайти спільний корінь. Багато її тези були і антинаучны, і антирелигиозны. За це «Ізіда» була розкритикована різними читачами. Але це не завадило їй придбати культову популярність у іншій частині аудиторії. Саме успіх «Викритої Ізіди» дозволив Блаватської розширити її Теософське товариство, яке придбало членами у всіх куточках світу, від Америки до Індії.

«Голос Безмовності»

У 1889 році була видана книга «Голос Безмовності», автором якої виступила все та ж Олена Блаватська. Біографія цієї жінки свідчить, що це була вдала спроба об’єднати під однією обкладинкою численні теософські пошуки. Головним джерелом натхнення для «Голоси Безмовності» стало перебування письменниці на Тибеті, де вона познайомилася з вченням буддистів і ізольованою життям місцевих монастирів.

На цей раз Блаватська не стала порівнювати чи оцінювати кілька філософських шкіл. Вона взялася за фактурне опис буддистського вчення. У ньому присутній докладний розбір таких термінів, як «Крішна», або «Вище Я». Більша частина книги була витримана в буддистському стилі. При цьому вона не була ортодоксальним викладом цієї релігії. В ній була присутня звична для Блаватської містична складова.

Ця праця стала особливо популярним у буддистів. Він витримав багато перевидань в Індії і на Тибеті, де для багатьох дослідників став настільною книгою. Її високо оцінювали Далай-лами. Останній з них (до речі, нині живе) сам написав передмову для «Голосу Тиші» в соту річницю першого видання. Це відмінний фундамент для тих, хто хоче пізнати і зрозуміти буддизм, в тому числі і школи дзен.

Книга була подарована письменницею Льву Толстому, який у свої останні роки посилено вивчав різні релігії. Дарчий примірник і зараз зберігається в Ясній Поляні. Автор підписала обкладинку, назвавши Толстого «одним з небагатьох, хто може осягнути і зрозуміти те, що там написано».

Сам граф тепло відгукувався про подарунок у своїх публікаціях, де він компилировал мудрі витяги з вплинули на нього книг («На кожен день», «Мислі мудрих людей», «Коло читання»). Також письменник в одному з своїх особистих листів повідомив, що «Голос Безмовності» містить багато світлого, але також зачіпає питання, які людина взагалі пізнати не в змозі. Також відомо, що Толстой читав журнал «Теософ» Блаватської, який дуже цінував, про що говорив у своєму щоденнику.

«Таємна доктрина»

«Таємна доктрина» вважається останнім твором Блаватської, в якому вона підсумувала всі свої знання і міркування. За життя письменниці були видані перші два томи. Третя книга побачила світ вже після її смерті в 1897 році.

Перший том аналізував і зіставляв різні погляди на походження Всесвіту. Другий розглядав людську еволюцію. В ньому порушені расові питання, а також досліджено шлях розвитку людей як біологічного виду.

Останній том був збірником біографій і навчань деяких окультистів. Великий вплив на «Таємну доктрину» надали станси – вірші з Книги Дзиан, які часто цитувалися на сторінках твору. Іншим джерелом фактури стала попередня книга «Ключ до теософії».

Нова публікація відрізнялася особливою мовою. Письменниця використала величезна кількість символів і образів, породжених різними релігіями і філософськими школами.

«Таємна доктрина» стала продовженням «Викритої Ізіди». По суті, це був більш глибокий погляд на питання, змальовані в першій книзі письменниці. А в роботі над новим виданням Блаватської допомагало її Теософське товариство.

Робота над написанням цього монументально праці стала найважчим випробуванням, яке пережила Олена Блаватська. Книги, видані раніше, не відбирали так багато сил, як ця. Численні свідки пізніше у своїх мемуарах відзначали, що автор доводила себе до повного несамовитості, коли одна сторінка могла листуватися до двадцяти разів.

Величезна допомога в справі видання цієї праці була надана Арчібальдом Кейтлі. Він був членом Теософського товариства з 1884 року, а на момент написання книги був генеральним секретарем його відділення у Великобританії. Саме цей чоловік власноруч відредагував стос листів заввишки метр. В основному корективи торкнулися пунктуацію і деякі моменти, важливі для майбутнього видання. Його фінальний варіант був представлений письменниці в 1890 році.

Відомо, що «Таємну доктрину» захоплено перечитував великий російський композитор Олександр Скрябін. Один час йому були близькі теософські ідеї Блаватської. Чоловік постійно тримав книгу на своєму робочому столі і публічно захоплювався знаннями письменниці.

Останні роки

Діяльність Блаватської в Індії увінчалася успіхом. Там були відкриті відділення Теософського товариства, яке користувалося популярністю серед місцевого населення. В останні свої роки Олена жила в Європі і перестала подорожувати через погіршення здоров’я. Замість цього вона почала активно писати. Саме тоді виходить велика частина її книг. Блаватська померла 8 травня 1891 року в Лондоні, після того як перехворіла на важку форму грипу.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/170022-pismennicia-olena-blavatska-zasnovnicia-teosofskogo-tovaristva-biografiia-tvorchist/