Добрий день, дорогі домосіди. Як стати господарем своєї долі і володарем всесвіту? Напевно багато хто з читачів мріяли про те, щоб чогось досягти, отримати, досягти якихось цілей. А краще взагалі бути господарем своєї долі. Таким володарем життя.
У цій статті можна дізнатися, чи можна досягти таких суперздатностей або ж це ілюзія.
Отже, уявімо, що людина відчуває бажання отримати все і відразу, і щоб не докладати до цього зусиль. А ще краще – отримувати задоволення від докладання зусиль до здійснення мрії. Чи можливий такий варіант?
Так, можливий. Буває, що люди стають щасливі, але при цьому не витрачають на це ніяких зусиль. Як би само все прийшло в життя. Або ж коли зусилля є зовсім не зусиллями, а приємним заняттям.
Дивлячись на таких людей, можна сказати: «Я теж так хочу!». І людина починає думати, як же перетворитися в того самого щасливого володаря своєї долі. Думає-думає, але не замислюється про те, чим взагалі є ця сама доля.
Отже, що ж таке доля? По-простому долю можна назвати сценарієм життя будь-якого живого організму. Життя неухильно дотримується цього сценарію. У нього неможливо внести поправки. Незалежно від думок людини відносно долі, вона продовжує текти так, як потече.
У кого-то цей «сценарій» дуже навіть приємний, і людина відчуває щастя. В іншого індивіда сценарій життя буде плачевним. Але всім цим акторам, незалежно від їх ставлення до сценарію, доводиться грати ту роль у театрі життя, яка їм надана долею.
Як стати господарем своєї долі
І все начебто йде своєю чергою, тільки от є такі люди, які вважають, ніби вони і тільки вони відповідальні за своє життя. Що вони самі будують свою долю і самі за неї відповідальні.
Припустимо, людина намітив якийсь грандіозний план і після деякого часу виконав його. Що очікує щасливчика в такому випадку? Радість, зрозуміло. Далі цей активіст втілює в життя все більше своїх задумів, ще твердіше переконуючись в тому, що тільки він і ніхто інший, несе відповідальність за своє життя.
Яка думка з’являється в розумі такого діяча? Звичайно, такий думкою буде ілюзія про те, ніби він сам будує своє життя. У даної людини підвищується самоповага. Він навіть готовий гори звернути. Він господар життя. А от інші люди в розумінні такого діяча – це сіра нудна маса, яка тільки стогне про свої проблеми, але не вирішує їх.
Здавалося б, все гранично просто: якщо є проблеми, то вирішуй їх. Вирішуй! Підніми пузо, і вперед – до вирішення проблем. Вирішив? Будь щасливий. Ти став господарем долі. А в якості аргументу надаються емоційні просторікування тих самих «господарів долі» про своїх позаземних успіхи. У людини з’являється думка: «Якщо вони змогли досягти таких висот, то я теж можу!».
Але життя якою була, такою і залишилася: бомжі так і продовжують бути бомжами, успішні люди продовжують бути успішними, а та сама «сіра нудна маса людей» продовжує такою залишатися.
Але, все-таки де ж істина? Як стати господарем своєї долі? Як стати володарем всесвіту? Щоб дати відповідь на таке сакральний питання, слід розібратися з тим, що взагалі являє собою таке «властелинство».
Слово «володар» має корінь «влада». Влада – це незалежність. А незалежність – це свобода. Свобода не може бути частковою – вона або є, або це вже неповна свобода. А неповна свобода – це вже ніякий не «властелинство».
Тобто, свобода означає те, що над людиною ніхто і ніщо не має влади. Коли на нього нічого не впливає і не може впливати. Є люди, які називають себе будівельниками своєї долі, незалежними від усього? Звичайно ж, немає.
Людина має залежність хоча б в реалізації своїх базових інстинктів. По-простому кажучи, людина залежить від своєї фізіології, від процесів, що протікають в його тілі. І тільки потім людина залежить уже від більш тонких деталей, таких як спрага схвалення, жага влади, а також від інших подробиць его.
Та що вже там – людина залежить від власних уявлень про навколишній світ, про людей, про все, з чим він коли-небудь стикався в житті. Всі ці уявлення він особисто не створював. Уявлення сформувалися в ньому завдяки перебуванню в тому середовищі, в якій він, власне кажучи, і перебував.
Робив-то людина для того, щоб жити так, як він живе і саме в тому середовищі, в якій він живе? А що конкретно зробила людина для того, щоб просто існувати? Взагалі нічого не робив. Народився без попиту. Виходить, що життя не належить людині.
Виходить, що люди, які називають себе володарями своєї долі, є власниками гігантської ілюзії, яка спонукає їх думати про те, ніби вони розпоряджаються чимось своїм – життям.
Але заковика полягає в тому, що життя-то нікому не належить. Ні один «хазяїн долі» не питав ні в кого дозволу про те, щоб народитися. Це не означає, що він народився самовільно. Немає. Просто народився. Просто виникло життя. Нічия життя.
В дійсності такі складні речі, як доля, пояснити дуже навіть просто. Якщо б люди мали можливість бути успішними, багатими, красивими – хіба в цьому випадку існували б бідняки, виродки і невдахи? Відповідь просто виривається назовні: ні, такі люди були відсутні.
Але адже в нашому світі існують злочинці, педофіли і насильники. Існує гігантська кількість злих, роздратованих людей. Існують злодії, шахраї. Хіба всі ці люди вибирали таке життя? Хіба злодій створював в собі бажання красти, а педофіл створював в собі нездоровий потяг до дітей?
Відповідь на всі ці риторичні питання укладено всього в одному слові – доля. Доля бомжа – бути їм. Доля бомжа, перестав бути бомжем, і став мільйонером – бути саме таким. Доля померти в утробі матері – це все теж доля, а не вибір ще не народженої людини.
Але що ж тоді робити і у що вірити? Як стати володарем всесвіту? Як стати господарем своєї долі? Відповідь на це питання існує, але він може здатися безрадісним.
Адже виходячи з перерахованого вище, з’являється наступний висновок:
Неможливо бути взагалі ким-небудь. Якщо людина є тим, ким є, то він є таким не внаслідок своїх дій і свого вибору, а внаслідок минулих подій, що призвели його до тих дій і виборів, які він помилково вважає своїми.
Як інтерпретувати таку важку для сприйняття фразу? Розшифровується вона просто: яким би чоловік не був багатим чи бідним, щасливим чи нещасним – він є такими не завдяки своїм зусиллям, а завдяки подіям, створив у ньому спонукання до тих зусиль, які він необдумано вважав своїми.
Зусилля самі по собі завжди є. Однак у цих зусиль завжди відсутня автор. Адже якщо штовхнути машину з пагорба, то неможливо буде сказати, що машина сама по собі поїхала. Вона поїхала внаслідок поштовху. Тільки цей поштовх здійснив зовсім не автомобіль. Тому слідство у вигляді з’їзду з пагорба не належить машині.
Те ж саме відбувається і з людськими життями, яка повністю складається з тих самих «поштовхів». Кожен один одного штовхає. Однак ніхто не є автором тих подій, дій і досягнень, які виникли в результаті цих поштовхів.
© 2015,
