Наш людина в Китаї про те, як Піднебесна живе без Facebook і чому китайці не думають про політику

А також що загрожує генофонду країни

Велика китайська інтернет-цензура, патріотизм, не заперечує любов до всього іноземного, згуртованість і дивовижна працездатність — росіянин Сергій Недзвецький, який перебрався в Шеньчжень, розповів нашому кореспонденту Ользі Дарфі про специфіку сучасного життя в Китаї

Китай всюди: де б ви не опинилися, Піднебесна нагадає про себе групою організованих туристів, мережею китайських ресторанів, новиною зі світу економіки або маркуванням «зроблено в Китаї» в найближчому магазині одягу. Як їм там живеться, 1,3 мільярда осіб, за Великої Китайської інтернет-стіною? Без Facebook і Instagram, з цензурою і державною машиною, яка нещодавно дала добро на другу дитину в кожній родині. І потрібно співчувати китайцям? Сергій Недзвецький, російська людина, який облаштувався в Шеньчжені, впевнений, що для співчуття приводів немає — швидше є привід для заздрості.

— У мене і моєї колишньої дівчини в свій час була група — ми грали легку танцювальну музику. І одного разу якісь люди з Китаю звернулися до нас у «ВКонтакте» з пропозицією виступити в Пекіні. Спочатку ми проігнорували це, думали — жарт, але хлопці були дуже наполегливі. Переписка тривала півроку, а потім ми вирішили ризикнути і поїхати. Китайці, які нас покликали, виявилися далеко не професійними продюсерами, але ми-то вже прилетіли в Пекін і треба було щось робити. У підсумку познайомилися з потрібними людьми і організували собі китайські гастролі. У Китаї, якщо у тебе є зв’язки і правильні знайомства, можна гори звернути. Жити і заробляти гроші тобі стає набагато легше.

Співали ми на англійській, а не китайською, і велика частина аудиторії для нас виявилася закрита. Але домогтися якої-ніякої слави нам все ж вдалося: про нас написали в ЗМІ, нас запросили на телебачення. Треба зауважити, що, незважаючи на загальний патріотизм, китайцям чомусь здається, що іноземці все роблять краще. А ще китайські дівчата обожнюють російських хлопців — це абсолютно точно. Вони дарували мені квіти і надсилали листи.

Незабаром я посварився зі своєю дівчиною, вона поїхала в Москву, група розпалася, а я залишився жити в Китаї. Зараз працюю як діджей і музичний продюсер, живу в передмісті Шеньчженя — це такі Химки, тільки на березі Південно-Китайського моря. Шеньчжень абсолютно нове місто, він виріс буквально за останні 30 років, ще в 70-х там була похмура село. Раніше в цій місцевості ловили рибу, добували сіль і перли. Сьогодні Шеньчжень — це величезний промисловий центр із населенням близько 10 мільйонів чоловік, в якому зосереджений весь високотехнологічний бізнес, і він займає 4-е місце в економіці Китаю. Місто росте як на дріжджах, і, до речі, саме там роблять «айфони» і «айпади». Гігантський мегаполіс з масою хмарочосів, де все завжди в постійному русі.

Спочатку у мене крутилася голова від цього дзижчання, потім я трохи звик, але все одно оселився в півгодини їзди від центру. Я намагаюся бути дисциплінованим, прокидаюся в 7 ранку і цілий день працюю. Китайці — дуже працьовитий народ, вони орють по 12-14 годин на добу, і я намагаюся не відставати. В Росії порівняно з Китаєм всі живуть дуже розслаблено, хоча якщо китайці дізнаються, що ви росіянин, то неодмінно скажуть: «Про, Росія! Велика країна — ви стільки всього дали світу!» Сильно не радійте: це скоріше посилена стереотипами китайська чемність, ніж щирість. Англійцям вони кажуть, що ті — сама велика нація в світі, російською — що у нас велика країна, але самі-то знають, що вони, китайці, і є по-справжньому круті хлопці.

За весь час життя в Китаї у мене було тільки одне велике розчарування. Як-то раз я вирішив взяти участь у забігу: призовий фонд там був 30000 доларів. У завдання входило першим добігти по сходах на 100-й поверх хмарочосу. Я 14 років займався карате, правда, останнім часом не тренувався, але все одно база у мене хороша. І був абсолютно впевнений, що виграю. На старті з’ясувалося, що у забігу беруть участь 2000 чоловік — в Китаї повно людей, і про це ніколи не варто забувати. Я добіг до 100-го поверху, але був лише 26-м.

«АНГЛІЙЦЯМ ВОНИ КАЖУТЬ, ЩО ТІ — САМА ВЕЛИКА НАЦІЯ В СВІТІ, РОСІЙСЬКОЮ — ЩО У НИХ ВЕЛИКА КРАЇНА, АЛЕ САМІ-ТО ЗНАЮТЬ, ЩО ВОНИ, КИТАЙЦІ, І Є ПО-СПРАВЖНЬОМУ КРУТІ ХЛОПЦІ»

У Китаї немає ні Facebook, ні Instagram. Найпопулярніша китайська соцмережа — WeChat (Weiхin), це суміш Facebook і WhatsApp: тут можна викладати фото та відео, замовляти авіаквитки та їжу, перераховувати гроші, викликати таксі — загалом, ціла робоча платформа, дуже зручна. Сьогодні це самий популярний ресурс в Китаї, всі ним користуються. Facebook тут взагалі нікому не потрібен: у більшості місцевих просто немає іноземних друзів. Це тільки американці і європейці думають, що бідні китайці страждають тут без міжнародних соцмереж і що їх утискають.

Цензура в Китаї — міф. По-перше, населення більш ніж у мільярд чоловік повинен хтось контролювати, і якщо це не зробить уряд Китаю, це зробить хтось інший. По-друге, з точки зору бізнесу, навіщо дарувати гроші іноземних ресурсів? Нехай все залишиться всередині країни; китайці — патріоти, їм подобається користуватися своїми соцмережі. Я багато їжджу по країні, це високотехнологічне держава з розвиненою інфраструктурою, де зручно жити. І ніхто тут не думає про політику, у китайців просто немає на це часу: вони працюють. Може бути, тим китайцям, які виїжджають у Європу чи Америку, а таких близько 5 відсотків, і здається, що людей зомбують, але населення цього просто не помічає.

У Гонконзі ж взагалі немає ніяких обмежень, там американський Китай з домішкою Європи. Якщо скучив по Америці, можна поїхати в Гонконг. Від мого будинку — 20 хвилин на поромі. І в самому Китаї при бажанні обійти цензуру простіше простого: є програма VPN, така примочка, змінює поточний IP-адресу. Наприклад, я фізично перебуваю в Китаї, а мій гаджет виявляється в Австралії. Можу порекомендувати ArkVPN — 2 долари в місяць, і життя вдалося: ставиш її собі і сидиш у Facebook скільки хочеш. Тільки навіщо витрачати час? До того ж тут і так є схожа на Facebook мережа — Sina Weibo, популярна, але, правда, катастрофічно устаревающая — зараз нею користуються все менше і менше. Weibo витісняють мультифункціональні платформи типу WeChat. Є ще одна китайська мережа — Rem-Rem, але це зовсім минулого століття, для пенсіонерів, її можна порівняти хіба що з «Однокласниками».

Після недавньої блокування Instagram злетіла популярність MeiPai, там викладають відео з розряду «сам собі режисер, актор і художник». Схоже на Instagram, тільки краще; зараз MeiPai — друга по популярності соціальна мережа після WeChat. Там всі піаряться, розважаються і заробляють. Є навіть зірки MeiPai, у яких близько мільйона передплатників, їм реклама приносить дуже хороші гроші.

Замість YouTube у китайців є Youku, там все те ж саме, що і на YouTube. Хтось із добровольців нелегально заливає все відео з YouTube. Відповідні органи стежать, звичайно, за контентом Youku, але як-то абияк. Хіба що тільки відверте порно прибирають.

«НІХТО ТУТ НЕ ДУМАЄ ПРО ПОЛІТИКУ, У КИТАЙЦІВ ПРОСТО НЕМАЄ НА ЦЕ ЧАСУ: ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ

При всьому своєму патріотизмі і достатку брендів китайці дуже люблять «айфони». Це для них питання престижу, як, скажімо, Mercedes. «Айфони» є у 80 відсотків населення, але, я думаю, у них це скоро пройде. Державні чиновники ними не користуються, у них смартфони марки Xiaomi — дуже модна сьогодні компанія, яка вже завоювала всю Азію, Індію і йде в Росію.

Традиційна китайська медицина — це те, що викликає у мене захоплення, і те, що китайці потихеньку втрачають. Зараз держава вітає розвиток західної медицини, вона тут практично безкоштовно. У Китаї будують лікарні, роздають бонуси докторам і годують людей антибіотиками: лікарі-чиновники бояться розвитку інфекцій через перенаселення, спеки, забрудненої атмосфери, та й фармакологічні компанії лобіюють свої інтереси. Західні препарати — це більш легкий спосіб вилікувати людину, але від них є побічні ефекти. Генофонд нації погіршується через хімії — це активно обговорюють мої китайські друзі. Заможні китайці все одно віддають перевагу традиційну медицину — трави, масаж, голковколювання, — а бідолашні ковтають таблетки.

Мені подобаються китайці: вони такі згуртовані, монолітні, вони — наче брати. Наприклад, якщо хто-то хоче їсти, він обов’язково замовляє їжу на всю компанію. Перед кожним неодмінно повинна стояти тарілка з їжею. Ти можеш не їсти, якщо не голодний, але тарілка повинна стояти.

Я люблю Китай все більше і більше. Спочатку мені здавалося, що це зовсім інший світ, що всі вони тут ходять на руках», але потім я це прийняв. Я люблю вчитися, дізнаватися нове, а китайці можуть багато чому навчити. У мене є знайомий — він продає фрукти, йому років 45, і займається він цим усе своє життя. Для нього і три юаня — гроші. Однак у нього немає ось цього відчуття, що «життя — лайно, я — лузер, і треба терміново піти випити з сусідом». У нього немає безглуздих амбіцій, тяги до нереальним подвигів — він задовольняється малим і довіряє людям. Наприклад, у мене не вистачає 100 юанів, і він пропонує мені віддати їх потім.

Мені подобається, що китайці не ниють, багато працюють і чесно зустрічають удари долі. Не ухиляються, не ховаються, не йдуть у запій — мене все це в них просто захоплює. У мене є китайські друзі, правда, не так багато: я поки погано говорю по-китайськи і можу висловлюватися тільки на побутові теми. По душам ми говоримо з ними по-англійськи, але це трапляється рідко. В основному ми обговорюємо те, як заробити гроші, ну і, звичайно, що всі люди — брати.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/165371-nash-ludina-v-kitayi-pro-te-iak-pidnebesna-jive-bez-facebook-i-chomy-kitaici-ne-dymaut-pro-politiky/