Мамографія: чим небезпечна? Лікування раку: чого не знають пацієнти. Про хвороби

Зміст:

  • Ефективність поголовного скринінгу — менше 1%
  • Знайшли рак — врятували життя?
  • Виявлення раку грудей: що не так з мамографією?
  • Аналізи на онкомаркери — тільки для хворих після операції
  • Треба міняти підходи

Завершився місяць боротьби з раком молочної залози, протягом якого нас неодноразово попереджали: раннє виявлення раку рятує життя. Нам всім знайомий цей постулат з дитинства. Однак сьогодні його готові оскаржити багато фахівців. Відомий кардіолог і телеведучий доктор М’ясників розповідає про те, що відбувається з пацієнтами після поширених скринінгів — мамографії, УЗД, мрт — та кому ці дослідження потрібно робити, а кому — навіть шкідливо.

Звичайно, раннє виявлення раку рятує життя! Як гасло — цілком правомочний і на кінці тільки окличні знаки. Нам не звикати жити гаслами, і ми виявляємо, досліджуємо, оперуємо, опромінюємо і так далі, і так далі! І не вважаємо ні людські, ні матеріальні втрати в служінні цьому гаслу.

Раннє виявлення — це скринінг, тобто обстеження здорового, ні на що не жалующего, людини на можливу наявність десь засіла пухлини або інших прихованих проблем зі здоров’ям. Інакше — диспансеризація.

Скринінг (диспансеризація) обов’язковий для кожного, але не за площами, а строго за алгоритмом, розробленим спеціально для кожного віку та у відповідності з наявністю факторів ризику. Тому що бездумний скринінг може принести (і приносить!) чималої шкоди.

Не так вже й не праві ті, хто боїться ходити по лікарях: а раптом щось знайдуть? Це, звичайно, повністю страусове поведінка — ховати голову в пісок. Воно неприпустимо там, де медицина розвинена настільки, щоб розуміти: яка інформація про людину потрібна, а яка поки немає. У нас, на жаль, медицина до такого ще не прийшла…

Скринінг на раннє виявлення прихованих хвороб повинен в ідеалі 4 відповідати принципам:

  • Хвороба повинна бути досить поширеною і серйозною за своїми наслідками.
  • Проти неї повинно існувати ефективне лікування.
  • Лікування в безсимптомний період має бути ефективніше, ніж тоді, коли симптоми вже є (а так буває далеко не завжди).
  • Економічна і медична ефективність скринінгу повинна підтверджуватися часом.
  • До змісту

    Ефективність поголовного скринінгу — менше 1%

    Переважна кількість позитивних результатів досліджень (т. е. коли виявляється якась картина, яка відрізняється від нормальної) є псевдопозитивними. Візьмемо такий популярний і часто незамінний метод, як комп’ютерна томографія.

    Переглянули історії хвороби 1500 осіб, яких піддали повного скринінгу на комп’ютерному томографі. Різні ненормальності були виявлені у 90%, причому, як правило, не одна! За результатами: 40% цих людей (майже половині!) було рекомендовано дообстеження: дослідження з контрастом, дуже дорогий ПЕТ (позитронно-емісійна томографія), біопсія і навіть хірургічна лапароскопія (це коли в невеликий розріз вставляють зонд з камерою на кінці).

    Так от, з реально виявленої патології було знайдено 4 раку нирки, 3 раку грудей, 2 лімфоми, 2 раку шлунка і 1 феохромоцитома. 12 на 1,5 тисячі чоловік! Решта — позитивні зміни.

    Здавалося б, ну і що?! Знайшли ж! Врятували людям життя, а так би вони жили і нічого не знали! А як бути з рештою майже півтора тисячами? Половина з них пройшла через багато додаткові дослідження, через біопсії, деякі через операції — і все даремно: у них були хибнопозитивні результати!

    Наприклад, чому не проводять скринінг на рак яєчників? Тому, що якщо на УЗД знаходять підозрілі зміни, вони підтверджуються іншими аналізами і хвору беруть на операцію (не можуть в такій ситуації не брати!) — рак підтверджується тільки в 3%! На одну дійсно необхідну операцію припадає 29 зроблених дарма — з операційними ризиками, ускладненнями, відсотком смертності…

    А як жити, знаючи, що у тебе підозрюють рак, ходити з малоприємних процедур? Проводили дослідження, в якому розпитували жінок, у яких на мамографії був встановлений рак, але потім результати виявилися, на щастя, псевдопозитивними. Половина з них страждала вираженою тривогою, а 20% хвилювалися так сильно, що не могли толком виконувати свою роботу!

    До змісту

    Знайшли рак — врятували життя?

    Гаразд, скаже хтось, витрачаємо величезні гроші і так мізерного медичного бюджету дарма (про це нехай уряд піклується), хтось промыкался по лікарях і лабораторіям (нехай радіють, що нічого не знайшли!), але ж комусь дійсно знайшли рак і там самим врятували або продовжили життя!

    Та ось і не завжди… Та ж комп’ютерна томографія відмінно бачить об’ємні утворення печінки. Та залишимо осторонь той встановлений факт, що на кожен випадок реального раку печінки доводиться 1800 (!) хибнопозитивних результатів.

    Ось знайшли ми нічого не підозрює людини цей самий рак — «гематому». Вона відноситься, на жаль, до тієї різновиди онкології, де успіхи в лікуванні поки досить скромні… Лікарі вже не мають права відмахнутися — рак, потенційно небезпечне захворювання, треба терміново лікувати! І лікують… Важка операція, потім радіація, потім виснажлива хіміотерапія… Якість життя вже точно втрачено. А адже в даному випадку хворий в доклінічній стадії міг би ще багато часу жити повноцінним життям.

    Інший приклад — рак простати. Після введення в 90-х роках поголовного скринінгу чоловіків на рівень простат-специфічного антигену (ПСА) лікарі стали виявляти цей рак в десятки разів частіше й на самих ранніх стадіях. Кількість операцій зросла в багато разів, а от смертність від цього раку як була, так і залишилася практично!

    Що ж ми з таким ентузіазмом оперували і знищували?! Виявилося, що на таких доклінічних стадіях рак простати може прогресувати, а може, й ні! І відсоток тут 50 на 50. А операція — це і імпотенція, і нетримання сечі, і інші малоприємні речі.

    Саме тому сьогодні у всьому світі пропонують або втручання або спостереження. Звучить дико: спостерігати за раком, але медична наука вважає такий підхід є цілком виправданим. І скринінг на рак простати сьогодні перестав бути поголовним.

    До змісту

    Виявлення раку грудей: що не так з мамографією?

    Далі — мамографія. Так — обов’язково, так — рятує життя, але знову все впирається в факти. Чому в медичному співтоваристві точаться такі суперечки, з якого віку її проводити в цілях скринінгу і проводити взагалі? Багато хибнопозитивних результатів. Особливо у віці до 50 років.

    Уявіть — на один виявлений рак, доводиться тисяча жінок, у яких щось знайшли, запідозрили, що це рак, і довго та ретельно обстежили, включаючи біопсію! Все це час вони місця собі не знаходять, а 20% впадають у важку депресію. А уявіть, що скринінгову мамографію повторюють щорічно, і множте кожен раз шанс хибнопозитивної результату на цю тисячу!

    До речі, саме тому у всіх країнах, включаючи і Росію, період між маммографиями збільшили до 2 років. Якщо проводити скринінгову мамографію раз у два роки, то кількість хибнопозитивних результатів скорочується вдвічі, якщо проводити її, починаючи з 50 років, а не 40, то їх кількість знижується ще в 2 рази.

    Інша проблема, пов’язана з мамографією, це, як і у випадку скринінгу на рак простати, так звана овердиагностика: виявлення патології неясною клінічної значущості. Про це мало говорять, але не всі випадки раку грудей швидко прогресують, деякі навіть можуть піддаватися зворотному розвитку.

    Значно частіше тепер став ставиться діагноз «локальна внутрішньопротокова карцинома», клінічне значення якої досі остаточно не ясно. Адже переважна більшість цих локальних внутрішньопротокових карцином не переходять в інвазивний (проникаючий) рак і так і залишалися б випадковою знахідкою! Але ризикувати ніхто не хоче, і таких жінок і оперують, і опромінюють. 20% всіх нововиявлених раків молочних залоз — локальні внутрішньопротокові карциноми.

    До змісту

    Аналізи на онкомаркери — тільки для хворих після операції

    Поговоримо ще про популярною і дуже часто абсолютно невірно трактованої темі — онкомаркери. Що це? Ну, взяти той же ПСА — це онкомаркер для простати. Подібні є для раку печінки, яєчників, шлунка, щитовидної залози і так далі. Ось їх офіційне визначення: «Онкомаркери — специфічні речовини, продукти життєдіяльності пухлини або речовини, що продукуються нормальними тканинами у відповідь на інвазію ракових клітин, які виявляються в крові і/або сечі хворих на рак».

    Перевіримо, і все стане ясно — чи є рак чи ні. І перевіряють, і в багатьох клініках такі аналізи пропонують всім охочим, що є великою помилкою. Робити цього категорично не треба! Щоб уникнути довгих, наукоподібних і нікому не цікавих міркувань просто прийміть мої слова на віру. Адже в більшості своїй ці онкомаркери перевищують норму і при інших, не онкологічних захворюваннях. А при злоякісних пухлинах вони бувають підвищені далеко не завжди! Тобто: якщо вони підвищені, то це ні про що не говорить, шанси наявності онкології дуже низькі, якщо нормальні — ніякої гарантії немає, ймовірність раку це не знімає.

    Для чого тоді їх визначають? В основному для спостереження вже прооперованих онкологічних хворих. Коли встановлений діагноз, коли пухлина видалена і онкомаркери, якщо тільки вони були початково підвищені, прийшли в норму. Ось тут періодичний контроль за їх рівнем може вловити рецидив на ранньому етапі.

    До змісту

    Треба міняти підходи

    З одного боку, людське життя безцінне. І ми не постоїмо за ціною — поставимо томографи, мамографи, УЗД і будемо виявляти, діагностувати, виявляти, не рахуючись ні з якими витратами! Пропустимо через сито численних досліджень тисячі в результаті здорових людей, проведемо десятки непотрібних операцій, але цей конкретний випадок раку виявимо! Виріжемо, вилікуємо і врятуємо.

    Напевно, врятуємо. А може, й ні. Онкологічна операція коштує грошей, і правильна хіміотерапія коштує грошей, і препарати коштують величезних грошей, і фахівці стоять ще більших грошей. А грошей-то і не вистачає, їх майже немає: все пішло на ці численні і в кінцевому підсумку непотрібні дослідження, проведені даремно біопсії та операції. Якщо сісти і порахувати (як зробили всі інші країни), то виявиться, що треба міняти підходи.

    Зовсім іншим повинен бути підхід, коли якісь симптоми вже є і їм поки немає ясного пояснення. Тут треба проявляти настороженість і виключити можливість онкології, якщо симптоми на таку думку наводять.

    У західних країнах при диспансеризації ЕКГ не роблять — не це входить в список обов’язкових досліджень здорових людей. Порахували, що ніякої додаткової інформації у запобіганні хвороб вона не дає! У нас в країні її роблять усім: коштує копійки, зайва не буде, нам не шкода! А там порахували: копійки, помножені на цифри дорослого населення країни — це вже не копійки, а мільйони і мільйони доларів.

    Стаття надана видавництвом «ЕКСМО»

     

    Related posts

     
     

    Leave a Reply

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    http://poradumo.com.ua/160983-mamografiia-chim-nebezpechna-likyvannia-raky-chogo-ne-znaut-paciyenti-pro-hvorobi/