На сьогоднішній день існує маса автомобільних марок. Про моделях навіть мова не йде, тому що порахувати кількість останніх просто неможливо. Але якщо мова заходить про машинах, то потрібно розуміти, що деякі набули особливого поширення. Деякі дійсно знають по всьому світу. Так трапляється, коли назва стає загальним. Тобто це не просто бренд і концепт, але швидше позначення певної функції.
Початок почав з
“Урал-375” – як раз один з таких агрегатів. 
Так, по всьому світу його, може бути, і не дізнаються, але на території СНД складно знайти дорослу людину, яка не знає, як він виглядає.
Рішення випускати нові моделі автомобілів було прийнято Центральним комітетом Компартії ще в далекому 1958 році. В якості одного з основних виробників був обраний як раз-таки Уральський автомобільний завод. Розташовується він досі в Міассі, що недалеко від Челябінська.
Масова реконструкція, замовлена урядом величезної країни, вимагала великих витрат. Цілі просто зобов’язані були виправдати засоби. Але, якщо поглянути на автомобілі «Урал», то можна сказати, що все склалося як не можна більш вдало.
Проект
Мета реконструкції, про яку було сказано трохи вище, це необхідність створити новий вантажний автомобіль. Певні характеристики, закладені в схему спочатку, і стали тими напрямними, по яких крокував план.
Країні потрібні були вантажівки для роботи в зонах з високою непрохідністю місцевості. Для цього було вирішено підготувати цілу купу п’ятитонних вантажівок. І це не жарт, оскільки серійне виробництво почалося ще в 1961 році, і з того моменту на дороги виїхало дуже багато таких автомобілів.
Історія ж автомобіля “Урал-375” починається трохи раніше. 
Ще у 1958 р. досвідчені зразки виїхали на дорогу. Строго кажучи, вони всього лише взяли участь у демонстрації на параді. До того ж це ще не були такі вантажівки.
Перші спроби
Та перша досвідчена пара повинна була стати чимось абсолютно новим. Власне кажучи, склалося не дуже. В основному тому, що для машин з маркувальним назвою “Урал ЗІС НАМИ-375” використовувалися деталі від Зілов. Принаймні один із зразків був взагалі оснащений кабіною від сто тридцятої моделі.
Крім того, в конструкції були досить серйозні огріхи, які не дозволяли використовувати їх, як було задумано спочатку. Наприклад, двигун («Урал-375») в цих концептах» був, м’яко кажучи, недостатньо хороший. Швидко зношувалися деталі, постійно траплялися поломки. Некоректно працювали цілі системи, такі як зчеплення або гальма. До того ж схема була недопрацьована – мости, як основа будь-якої машини, були недостатньо жорсткими. Останнє призводило до серйозних проблем. Також потрібно відзначити і те, що запозичена кабіна була недостатньо стійка до вібрації – в умовах непрохідній місцевості це могло стати критичним фактором.
Другий крок
Їм, як водиться, виявився саме «Урал-375». Схема конструкції була практично ідентична сьогоднішньої. Незважаючи на те, що до початку серійного випуску залишався майже рік, для 1959 це було серйозне досягнення. Та партія, що вже зійшла з конвеєра, була оснащена кабінами власного виробництва.
Власне кажучи, у автомобіля «Урал-375» технічні характеристики досить непогані. Навіть для пробної серії. До того ж, згідно з замовленням з боку тодішнього Міністерства оборони, були внесені деякі зміни. Приміром, над платформою стали встановлювати тент, так само як і над самою кабіною. Скло можна було прибирати. Все це було обумовлено військовими потребами.
Серійність
Після вищезгаданих експериментів керівництвом країни було схвалено початок серійного виробництва. Перші результати можна було побачити вже у листопаді 1960 року. Тоді «Урал-375» вперше з’явився людям саме таким, який він є і зараз.
Перші кілька років були присвячені польових випробувань. Аж до 1963 року всі перевірки підтверджували зазначені технічні параметри. Насправді за весь час були вироблені навіть рекомендації по поліпшенню. Деякі деталі викликали у інженерів сумніви, тому вони зосередилися на тому, щоб помилок не було.
Виробництво
«Урал-375» – автомобіль масового випуску. Зійшли зі стапелів сто десять тисяч примірників.
Виробництво тривало аж до розпаду Радянського Союзу, тобто до 1992 року.
Такий кількісний наплив дуже легко пояснюється тим фактом, що використовували їх буквально всюди. Дійсно, складно було знайти якийсь більш поширений вантажівка. Не такий великий, як деякі моделі Кразів, він все-таки цілком міг проїхати по пересіченій місцевості, перевозячи досить багато різноманітного вантажу.
«Урал-375»: технічні характеристики
Двигун у цього вантажівки-всюдихода проходив під маркуванням “ЗІЛ-375”. Конструкція V-подібна, з вісьмома циліндрами. Потужність досить висока, в 180 кінських сил.
Окремо варто відзначити і централізовану систему для зміни тиску в шинах. Для вантажних автомобілів, призначених їздити по пересіченій місцевості, це досить важливий фактор. Коробка передач, встановлена тут, п’ятиступінчаста. Також машина оснащувалася дводисковим зчепленням.
Ще варто сказати про систему роздавальної коробки. Справа в тому, що випускалося дві версії. Більш старої керувати було досить важко, оскільки ручне керування важелем переставляло передній міст в одне з трьох положень – виключене і включене. Це тільки два, але останнє могло бути з заблокованим або розблокованим міжосьовим диференціалом. Нова ж версія, що ввійшла в конструкцію в 1965 році, передбачала спрощений значною мірою механізм. Так, міст був постійно включений, а ось міжосьовий диференціал встановлювався планетарного типу, з несиметричною блокуванням.
Механізм управління теж потрібно обговорити окремо. 
Рульова коробка оснащувалася спеціальним гідропідсилювачем – без нього водити таку махину важкувато. Робочий же гальма також проводився з підсилювачем, але вже з пневматичним.
Недоліки вантажівки
Які має «Урал-375» технічні особливості? Вони багато чого розповідають про самому автомобілі. Але все було далеко не так ідеально, як здається на перший погляд.
В першу чергу у відгуках власників називався величезний витрата палива, який витрачався на роботу двигуна. Показник бив усі рекорди для машин такого класу і складав сорок вісім літрів на сотню кілометрів. Взимку цей показник доходив до 60 л. Мотор в цілому був великою проблемою цього вантажівки. Ремонтний ресурс для нього був низький, і поломки, які трапляються час від часу, просто виводили з себе водіїв – виправити щось було досить важко.
У 1977 році з’явився новий варіант всюдихода – “Урал-4230”. За багатьма показниками він перевершував цю модель, але от технічні характеристики «Урал-375» має більш значні.
Модифікації
Детальніше про моделі вантажівки. Як і багато інші вітчизняні автомобілі, “Урал-375” часто зазнавав різних змін. Все досить логічно, особливо враховуючи потреби величезної країни в техніці.
У першу чергу потрібно відзначити “Урал-375Д”, який повністю замінив стандартні машини вже з 1964 року. Відмінність тут полягала в кабіні – якщо для стандартного варіанту використовувався брезент, то тут вона була вже суцільнометалевою.
“Урал-375А” призначався для роботи в тандемі з кузовом-фургоном До-375. 
Їх було випущено досить багато, оскільки модель вийшла досить вдалою.
“Урал-375Е” був ще однією модифікацією шасі, як і попередня версія. Тільки тут не було заточки під один вид кузовів. Передбачалося використання з різним обладнанням, що й відбулося, власне кажучи.
Модель “375С” являла собою простий сідельний тягач на основі цієї конструкції.
Для роботи в умовах вічної мерзлоти був створений “375К” – застосовувався він на Крайній Півночі. Для такої мети використовувалися особливі теплоізоляційні матеріали в кабіні, кузові і двигуні.
У свій час велике поширення отримав “375Н”, призначений для народного господарства. Зовні відрізнявся іншим кузовом (просто дерев’яною платформою з відкриваються бортами), а також відсутністю труби повітрозабірника.
Варто також згадати про те, що досить багато машин використовувалися в Збройних Силах. 
На основі цього вантажівки-всюдихода будували безліч корисних механізмів. В основному це були автоцистерни та будівельні махини, але були й інші приклади – радіолокаційні комплекси “Терек” або навіть установки залпового ракетного вогню “Град”.
Висновок
У загальному і цілому, цей автомобіль був дуже важливою віхою у виробництві машин в усьому СРСР. Про це говорять відгуки власників та водіїв зі стажем.
Надійність перевірена роками і підтверджена численними добрими відгуками, бо і сьогодні можна зустріти такі вантажівки на дорогах.
Яка ціна «Уралу-375»? Серійне виробництво припинено, а значить, знайти нові практично неможливо. Але ось уже побував у вживанні… В цьому випадку вартість буде залежати від ступеня зношеності, а також від конкретної моделі. Усереднена ж сума буде перебувати в межах цього діапазону – 6-8 тисяч доларів. Дорогувато для моделі, знятої з виробництва 20 років тому.
Отже, ми з’ясували, які має вантажний автоомбиль “Урал-375” технічні характеристики і ціну.
