Треті пологи вдома: нарешті я дізналася, що означає народжувати! Пологи вдома (домашні пологи)

Дуже хочеться поділитися — думаю, комусь буде цікавий наш досвід, сама пам’ятаю, як будучи вагітною, понишпорила весь інет. Природні пологи — це найпрекрасніше, що може бути з жінкою, і кожному батькові це теж потрібно пройти.

Трохи про нас. У квітні 2014 року у нашій родині народилася Златаславушка. Це були домашні сольні пологи в воду. Златаслава — третя дитина в сім’ї, перші дві доньки народилися в пологовому будинку. Мені 36 років.

Всі три вагітності проходили однаково, без проблем. Першу доньку носила в місті, але не працювала, другий раз — працювала до самих пологів. А третю вагітність провела в селі, в глухій тайзі, на натуральному харчуванні, на чистому повітрі. На обліку не стояла, УЗД не робила. Просто жила звичайним життям, досить активним — догляд за 2 дітьми, за господарством, приватним будинком і городом… Відчувала себе добре, пологи нарахувала собі на 23 квітня (знала день зачаття), а донька народилася 30-го. У пологовому будинку давно б стимулювали, а це не є добре.

Очікування пологів було дуже виснажливим. І ось 29 квітня прокидаюся в 7 ранку з відчуттями слабких сутичок. Починаю засікати час сутички через 20-25 хвилин. Розумію, що скоро народжу, дуже зраділа.

Такі сутички тривали годин до 10 вечора. У цей день ми з чоловіком з’їздили в гості, погуляли. Ніхто нічого не помітив, і взагалі про намір народжувати вдома удвох знали тільки ми і діти. Діти були у бабусі. До пологів готувалися заздалегідь, дуже ретельно вивчили багато інформації, приготували все, навіть шовний матеріал, до речі, він нам знадобився, був маленький зовнішній разрывчик, чоловік зашив сам (ніколи раніше цього не робив).

Увечері годин в 9 прихватывало вже кожні 10-15 хвилин, хоча сутички були нерівномірні, і перерви могли бути і 20-30 хвилин, що трохи збивало з пантелику. Годин в 11 чоловік приготував басейн. Треба сказати, для мене це було порятунком: перейми вже були сильні, а вода дуже розслабляла.

Атмосфера в кімнаті була дуже гарна: напівтемрява, свічки, релаксуюча музика. А найголовніше — чоловік поруч. Зараз можу сказати, що пологи з коханим чоловіком — це чудово. Це така підтримка і допомога, це відчуття цілісності і гармонійності, спокою і впевненості. Я намагалася уявити, як би я себе відчувала, якби Діми не було поруч, і в ці хвилини мене охоплювала туга, глибока смуток і розгубленість. З вдячністю і теплотою думаю: як добре, що ми були разом, одним цілим в такий важливий момент. Це по-справжньому зміцнює сім’ю, робить нас ще більш уважними один до одного, особливо чоловіка.

Перейми в мене наростали плавно, на відміну від перших пологів. Спочатку це навіть трохи приємне потягування в животі, далі — наполегливіше, вже не так приємно, а потім і зовсім неприємно… Дихала, діяла з прочитаного Дік Рід «Пологи без страху», і все одно була сильна біль. Але добре хоча б, що вона не була посилена медичним втручанням…

Далі сутички були дуже сильні, я увійшла, як кажуть, стан прострації, була повністю зосереджена на переймах. От як раз в ці моменти жінку краще не турбувати. Як добре, що поруч був чоловік, який просто мої думки читав.

Практично всю ніч я провела в басейні, в перервах між переймами встигала поспати там же, чоловік тримав на контролі, підтримував температуру води. В якийсь момент, перебуваючи у воді, відчула бавовна — і потекли води, тут же відійшла пробка з кров’яними прожилками, кількома порціями. Я так зраділа, коли відійшли води, тому що боялася, що в басейні пропущу цей момент (в пологовому будинку не було можливості цього відчути). Тепер знаю, що пропустити це неможливо. Це мій перший в житті міхур, порвавшийся природним шляхом у визначений природою час.

Хвилин через двадцять настало затишшя — хвилин на десять здалося, наче я і не народжую. Після — пара хворобливих сутичок, і пішли потуги. Це ще один мій «перший раз» — натуральні потуги! Раніше я їх не знала, т. к. мої лікарняні пологи під впливом медичного втручань перетворювалися в суцільну жахливо хворобливу сутичку, де я не вычленяла ніяких фаз. Просто в якийсь момент лікарі пропонували спробувати тужитися, і я радісно тужилася без всяких позивів до того, лише б тільки швидше народити і покінчити з цим жахом.

Тепер же було зовсім інакше — моє тіло саме тужилось і намагався виштовхнути дитину! Зверху на тебе накочує хвиля, я тужилася вертикально, сидячи навпочіпки, попа у воді. І так, правду хтось писав, що перейми — це коли стогнеш, а потуги — коли рычишь, як тварина. Це точно сказано. Під моє нестямно гарчання прокинулися всі сусіди…

Води відійшли в 5.00, Златаслава народилася в 6.00, тобто потуги тривали близько години. Спочатку я збиралася дати дитині народитися самому — просто дочекатися, поки потуги його виштовхнуть природним чином. Але в підсумку втомилася терпіти біль і вирішила змусити себе скоріше народити: сіла навпочіпки й на потузі як давай тужитися… Вистачило пари потуг в такій позі, щоб голова пішла на вихід. Чому-то було відчуття, що я народжую її через попу. Тиск відчувала саме в районі ануса.

Цікаво, що тиск було цілком терпимим (а в роддомовских пологах пам’ятаю нестерпне відчуття розпирання — може, справа в неприродній позі на кріслі?). Вийшла голівка, чоловік з ліхтариком перевірив обвиття, все було добре. Потім вона вислизнула тільце. Діма відразу зловив доньку в басейні, вийняв її і поклав мені на груди.

Поки вона була у воді, у неї були щільно закриті очі й рот. Дівчинка не плакала, трохи кректала, у неї було таке умиротворене обличчя, і вона посміхалася. Я відразу вийшла з води, всілася на відерце і дала дитині груди. Здивувало мене те, що вона стала смоктати груди, ніби робила це вже багато разів. Тривало це хвилин сорок, потім народилася плацента, і донька міцно заснула.

Зважили в обід, донька була 4 кг та 53 див. Пуповину ми перерізали тільки через 18 годин. Вже ввечері доньку купали, після купання облили холодною водою, так з тих пір і робимо, а з двох місяців купали її в гірській річці.

Ну ось і все пологи. А тепер мої враження і висновки.

— Чоловіка свого я вважаю просто героєм, мені дуже допомогла його підтримка, виглядав він впевнено, хоча сказав, що трохи сам не народив.

— Насправді, народити — це так просто! Треба просто слідувати природі і слухати своє тіло.

— Мої помилки: поквапилася з вытуживанием дитини (у результаті разрывчик).

— А взагалі вдома — це здорово! Затишно, комфортно, інтимно… Ідеально! Кажуть, головне після домашніх пологів змогти зупинитися… Ми вже подумуємо про четвертому.

Тепер, коли доньці уже півтора року, можу сказати: з домашньою дитиною клопоту менше, у нього міцніше нервова система та імунітет (до речі, щеплення ми не робимо). Ми досі на грудному вигодовуванні, з лактацією проблем немає, до 6 місяців годувала тільки грудьми, і навіть зараз груди — це основне живлення.

Всім безпроблемних пологів, щасливих малюків і міцного здоров’я!

Оксана Клименкова

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/154304-treti-pologi-vdoma-nareshti-ia-diznalasia-sho-oznachaye-narodjyvati-pologi-vdoma-domashni-pologi/