Початок

Іспанія вже давно асоціюється в нашій свідомості не тільки з фламенко, коридою, жаркими пляжами і фантастичною архітектурою, але і з дуже гідними тематичними парками. І хоча до знаменитого «Порт Авентура» ми поки не добралися, але в мадридському «Уорнер Бразерс» побували! Причому опинилися там дивом: обставини складалися проти нас.

Поїздку в парк ми запланували на останній день перебування в Іспанії, на закуску. Наївно вирішили, що так буде зручніше всього: ввечері повернутися в Мадрид з Валенсії, вранці вирушити на атракціони і потім — на літак. Але в планах все завжди так просто, а реальність часто виявляється складніше.

Загулявшись по запаморочливому нічному Мадриду, ми пізно прокинулися вранці, пізно виселилися з готелю, пізно завезли речі на вокзал, щоб потім забрати їх по дорозі в аеропорт, — враховуючи, що добиратися до «Уорнер Бразерс» більше години, здавалося, що їхати і витрачати чималу суму на квитки вже не має сенсу.

Загалом, засіли ми в якійсь кафешці на вокзалі, зажурилися, замовили каву з булочками і стали міркувати, чому ж присвятити залишки останнього дня в Мадриді… Чим закінчилися роздуми, ви вже знаєте: здоровий глузд, як це з нами часто буває, виявився у програші — і ми поспішили назустріч казці і пригод! Адже це злочин — відмовлятися від чарівництва, коли воно в якомусь годині їзди і саме простягає до тебе руки!

Якщо ви без машини, до воріт парку «Уорнер Бразерс» вас хвилин за 15-20 домчить рейсовий автобус № 412/413, ходить приблизно раз у годину. Але спочатку потрібно дістатися електричкою від станції Аточа до Віллаверде, станція La Veloz (саме в цьому містечку зупиняються потрібні нам автобуси). Отже, на годиннику 16.30 — і ми нарешті біля входу. Пізно, у нас є всього 5 годин (потім потрібно поспішати в аеропорт), але адже це куди краще, ніж нічого!

Поки ми з Тимофієм в радісному передчутті заглядаємо за ворота, оцінюємо висоту гір і розглядаємо карту, чоловік купує квитки. Згадуючи нескінченні черги на протязі усього дня у Діснейленді, зазначу, що тут людей набагато менше. Вартість входу — 39 євро для дорослих, діти (до 140 см) — 30 євро, нижче 100 см — безкоштовно. Якщо ви хочете поєднати покатушки з пляжним відпочинком, треба доплатити ще по 9 євро. Пляж тут, до речі, чудовий, так що якщо у вашому розпорядженні буде часу більше, ніж було у нас, рекомендую скористатися цією пропозицією. І, як завжди: якщо замовляти квитки заздалегідь на офіційному сайті, можна непогано заощадити.

Купивши квитки, ми з подивом і сумом виявили, що, виявляється, вони дійсні протягом двох днів! Враховуючи це, ціна дуже демократична, навіть незважаючи на те, що безліміт тут діє не на всі атракціони: наприклад, за «Замок жахів» потрібно доплатити. Ех, вчасно знайшли б цю інформацію на сайті — і зовсім по-іншому спланували своє відвідування парку. А тепер нам треба поспішати!

Перша тематична зона — бульвар Голлівуду. Це довга барвиста алея, де серед пальм і квітучих чагарників розташовані сувенірні магазинчики, кафе (в основному, звичайно, фаст-фуд), всілякі барвисті будівлі… Затримуватися тут ми не стали, адже попереду стільки набагато більш цікавих містечок!

Світ Супергероїв: можете навіть не сумніватися, що ваші чоловіки і діти-підлітки саме в цій зоні захочуть провести більшу частину часу. Атракціони «Superman» і «Batman La Fuga» (божевільні «американські гірки»), «The Vengeance of the Enigma» (величезна башта, що імітує вільне падіння) — все це призведе ваших супергероїв у захват!

Ці гори видно здалеку і, ще тільки під’їжджаючи до парку, розумієш, наскільки вони круті. Наприклад, «Супермен» досягає у висоту 50 м, а складається з петлі і елементів американських гірок: зеро, кобри, штопора і 7 повних інверсій, що мають у довжину більше 1 км. Наш тато покатався на кожному з атракціонів по 2 рази і, якщо б дозволяло час, повторив би ще і ще. Сама я страшна боягузка, так що разом з Тімкою тільки поспостерігала, як чоловік на шаленій швидкості проноситься мимо.

В цьому районі можна зустріти Бетмена, Джокера, Жінку-Кішку, Супермена та інших персонажів з надздібностями. Тут створено Метрополіс, місто Супермена, і редакція «Дейлі Планет», де він працював, а ще — Готем-сіті, таємничий місто Бетмена.

На «Дикому Заході» теж предостатньо екстремальних розваг: наприклад, запаморочливий заїзд по дерев’яним гіркам на швидких вагонетках. На іншому незвичайному атракціоні, «Rio Bravo», можна відчути себе золотошукачем, подорожуючим в човні по річці, щоб потрапити до золотого копальні. Човен пливе поміж скелями, індіанськими селами, закинутими селищами Заходу, щоб, нарешті, з рудника на горі висотою 35 м спуститися в озеро.

Як і годиться Дикому Заходу, тут є великі каньйони, небезпечні водоспади, скачки на конях і безліч інших традиційних ковбойських забав. Мій улюблений атракціон тут — водоспад, скотившись з якого в човні, одразу стаєш мокрим з голови до п’ят! Повірте, нічого краще в розпеченому Мадриді бути не може! Якщо дуже захочете швидко обсохнути, навколо встановлені спеціальні кабінки-«сушки».

В цій же зоні знаходиться Замок жахів». Але, само собою, з Тимохою ми туди не пішли. Однак без порції страхів не залишилися. А сталося це так: проходимо повз одного загадкового будинку… І бачимо табличку, яка говорить, що дітям до 100 см зростанням сюди входити можна. Ну, раз можна, значить, не пройдемо повз!

На вході нас зустрічає лицар в обладунках. Навколо темно, мерехтять факели і нас, разом з іншими людьми, проводять по довгому коридору і заводять в камінний зал. Чути дивні завивання, мимо проносяться летючі миші, і вогонь танцює на стіні, створюючи химерні тіні… Раптом звідки ні візьмися над каміном з’являються лякаючі говорять особи. Вони щось говорять по-іспанськи, а ми в цей момент розуміємо, що даремно зайшли в цей старовинний особняк з нашим боязким синочком. Але він тримається молодцем: напружився, звичайно, проте не тікає.

Як виявилося, ми запрошені на вечерю. Нас заводять у великий зал, де накритий стіл, і пропонують зайняти місця вздовж нього і навіщо-то пристебнутися. І тут починається саме веселощі! «Господарочка», сидить на чолі столу, «оживає», зал то спалахує сотнею вогнів, то занурюється в темряву, і під акомпанемент чиїхось завивань, зловісного сміху та інших хеллоуинских шумів весь будинок починає перевертатися. Піднімаючись до стелі, щосили обіймаю Тимоху і шепочу йому, що все це не насправді, боятися не треба і це просто карусель, а він, бідолаха, і слова вимовити не може.

А знаєте, що найдивніше? Коли ми нарешті покинули цей неблагонадійний будинок, Тім сказав, що йому сподобалося! Хоча і було трохи страшно».

А ось на такому атракціоні дітям точно не страшно. Чергу тут велика — адже кожен хоче відчути себе справжнім крутим гонщиком і прокатати тата і маму в машинці. Ми прокотилися по міні-Голлівуду, зі своїми житловими районами, сценічними образами, съемочными майданчиками і навіть каліфорнійським пляжем.

Тематична зона «Світ кіностудії» — місце, де можна побачити «кухню» кінематографа. Прогулюючись серед декорацій голлівудських фільмів, можна стати свідками зйомок сцен з улюблених кінострічок. Старовинні автомобілі стоять по обидві сторони вулиці, звідусіль блимають камери і софіти, а у відтвореному розкішному районі Беверлі-Хіллз вечорами організовуються феєрверки, музичне шоу на озері, світлове шоу, трюки з транспортними засобами, погонями, вибухами і багато іншого. На жаль, до закриття парку ми не могли залишитися і вечірніх вистав не побачили.

Зате з цікавістю подивилися зоряний парад. Кого тут тільки не було на радість дітям і дорослим! А ще в цьому районі парку є класний атракціон «Stant Fall», на якому ви зависає над прірвою, утримувані тільки ременями безпеки. Виглядає страхітливо, так що знову-таки катався там тільки чоловік. Поруч дуже веселе і освіжаючий розвага для всієї родини «Oso Yogu!» — перестрілка водяними пістолетами. Але, на жаль, Тимошке не вистачило буквально одного сантиметра до очікуваного зростання, і нас туди не впустили. Ми лише трохи постріляли з водяної гармати з берега. Сміх, бризки, щастя — здорово!

Пам’ятаєте, я згадувала пляж? Вхід на нього дуже барвистий! На самій території, ми не були, але, впевнена, там не менш яскраво. Рекламний буклет каже, що там все по-справжньому: є білосніжні яхти, причали і навіть нафтової очисний завод біля узбережжя.

Ось ми і дісталися до тематичної зони для самих маленьких відвідувачів: «Село мультфільмів». Ми навмисно відклали це місце на потім: якби там на самому початку, навряд чи ми побачили б інші райони «Уорнер Бразерс». Дітвору звідси за вуха не витягнеш! Ще б: уявіть собі цілий містечко, що складається з різнокольорових будиночків, смішних, вигнутих, населених мультяшними героями — Багс Банні, Твитти, Дакки Дак. На кожному кроці каруселі, гірки та гойдалки — одна інший цікавіше! Саме тут ви зможете знайти відповідні розваги навіть для 2-3 річних. Тому на питання «чи Їхати в цей парк з дітьми?» відповідь однозначна: «Так!».

Атракціон «The Adventures of Scooby-Doo» припав до душі нашому татові: сівши всією сім’єю в вагончик, ми відправилися по похмурих підземеллях, зустрічали на шляху ворогів, в яких потрібно було цілитися з лазерних пістолетів. Люблять в тематичних парках лякати дітей і дорослих, але після того особняка з примарами нам вже нічого не страшно!

На жаль, ми не потрапили на театральну виставу з участю всіх героїв «Looney Tunes» і не встигли пограти з ними в майстерні. Сподіваюся, коли-небудь така можливість ще буде. На жаль, нам пора прощатися з чудовим і веселим мадридським парком. Це був чудовий день! Відпускайте свої мрії на свободу — нехай збуваються!

Gloria_i

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here