Кентрантус вирощують на відкритих ділянках, альпінаріях, міксбордерах, ним прикрашають бордюри, доріжки. Це рослина віддає перевагу добре освітлені місця та прекрасно переносить прямі сонячні промені. Не любить протягів, вогкості і холоду.

Зміст:

Кентрантус: вирощування і догляд
Грунт для кентрантуса повинна бути повітро – та водопроницаема, помірно суха, а за складом вапняна і родюча. Рослина може обходитися без додаткового добрива, але якщо ґрунт не підходить для нього, то можна вносити добриво 2 рази в місяць (в період активного росту вносять азотовмісні добрива, потім – безазотные). Кентрантус не любить надлишку вологи, тому поливають його тільки коли дуже посушлива погода.

Щоб домогтися повторного цвітіння кентрантуса, потрібно після першого цвітіння обрізати його суцвіття до верхнього листа. Через деякий час рослина буде знову цвісти. А восени потрібно буде повністю зрізати всі стебла.

Підготовка цієї квітки до зими залежить від клімату – в теплих регіонах можна тільки покрити кущ шаром торфу, перегною або просто листя. А якщо зима може бути суворою або очікуються безсніжні морози, то потрібно спорудити хороше укриття: покрити зрізаний кущ листю, ганчірками і накрити плівкою (плівку обов’язково зафіксувати) або побудувати каркасну конструкцію, яка буде захищати не тільки від холоду, але і від вологи.

Для спорудження укриття можна ще використовувати нетканий матеріал – агроволокно, яке широко застосовується квітникарями.
Через 3 роки кущ кентрантуса втрачає свою декоративність, тому його потрібно оновлювати (саджати новий кущ або вирощувати з насіння). Ця квітка стійкий до хвороб і різних шкідників, але при вологій погоді на листках можуть з’явитися плями. Якщо це сталося, то уражені листя потрібно обрізати, а густі кущі прорідити.

Вирощування з насіння

Кентрантус розмножують двома способами: діленням куща і посівом насіння. Поділ проводять рано навесні (перед посиленим ростом) або восени (після того, коли перецветет).

Насіння можна висівати як в тепличку, так і у відкритий грунт. У відкритий ґрунт насіння висівають восени на те місце, де в подальшому повинен зростати кентрантус. Перед настанням зими посіви потрібно вкрити листям, торфом або інший мульчею. Ще один варіант – висіяти насіння у відкритий ґрунт в квітні або травні, але тоді є велика ймовірність того, що рослини погано розвиватися і квітнути.

Весняний посів краще проводити в саморобні або спеціальні теплички. Найкращий час для цього – кінець лютого або початок березня. Самостійно зробити теплицю не складно – миску з высеянными насінням потрібно просто накрити плівкою або склом і поставити на підвіконні.
Далі догляд за сіянцями кентрантуса полягає в наступному: кожен день плівку або скло відкриваємо для провітрювання на 5-7 хвилин. Після появи сходів поступово збільшуємо час провітрювання, а через 2-3 тижні взагалі знімаємо скло (плівку). Коли сіянці підростуть і їм стане тісно, потрібно провести пікіровку – розсадити їх на більшу відстань або в окремі горщики. У червні можна буде висаджувати розсаду кентрантуса на постійне місце.

Дуже часто трапляється, що кущ кентрантуса дає багато самосівів (насіння з рослини потрапляють у землю, а потім самостійно проростають). У такому разі навесні просто потрібно пересадити зміцнілі сіянці на постійне місце на відстані 40-50 см один від одного.
Види кентрантуса

Кентрансус належить сімейству Валеріанові, тому його часто називають валеріану. Але на відміну від валеріани лікарської, це рослина не володіє ніякими корисними властивостями. У квітникарстві культивуються такі види кентрантуса:

  • Кентрантус червоний (ruber)
  • Кентрансус вузьколистий (angustifolius)
  • Кентрантус валерьяновидный (calcitrapa)
  • Кентрансус длінноцветковий (longiflorus)

Найпоширенішим видом є кентрансус червоний (його часто називають рубер). Він виростає до 1 м у висоту і до 60 см в ширину. Квітки дрібні й зібрані в великі куполоподібні суцвіття. Крім чистого виду відомо ще 3 сорту кентрансуса червоного:

  • Coccineus – квітки яскраво-рожеві, тому його часто називають малиновим дзвоном.
  • Albus, Albiflorus – квітки білого кольору.
  • Rosenrot – квітки пурпурно-рожевого забарвлення.
  • В квітникарстві на другому по вирощуванню місці знаходиться кентрансус вузьколистий – також багатолітник висотою до 1 метра. Його часто поєднують з кетрантусом червоним в один вид. Кентрантус валерьяновидный – це однорічна рослина, висота якого всього 10-30 див. Цвіте цей вид кентрансуса в квітні-червні рожевими квітками, що зібрані в суцвіття.

    Кентрансус длінноцветковий є багаторічним рослиною, висота якого до 1 метра. Всі його листя вкриті сірим нальотом. Цвітіння настає в травні-липні, а квітки пурпурно-червоного кольору і зібрані в щитовидні суцвіття.

    Як видно, кетрантус не складний у догляді і він чудово підходить для вирощування на сонячному і посушливому місці. Найпопулярнішим в квітникарстві є кентрансус червоний, який без проблем можна виростити з насіння або розмножувати поділом куща.

    Дивіться, як зробити альпійську гірку, на відео:

     

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here