Апапельгино — як вбивають селища

В кінці 30-х років минулого століття неподалік від Певека — самого північного порту Росії, — почали зводити аеропорт. Для будівництва та обслуговування аеропорту заснували невелике поселення Апапельгино. З часом селище почало розвиватися і в гарний час його населення доходила до 2000 чоловік.

Після розвалу Союзу Апапельгино почав згасати. Одного разу взимку на котельні «сталася» аварія і місто залишилося без тепла. Усіх евакуювали в сусідній Певек і розселили в порожньому будинку. Люди переїжджали спішно, в -30, забираючи лише найнеобхідніше. Так, в один момент зник цілий селище. Котельню, зрозуміло, лагодити не стали. Зараз в Апапельгино проживає шість чоловік, які категорично відмовляються їхати…

навести слова людини, чиє дитинство пройшло в Апапельгино:

«Місто мого дитинства. Ніби маленька була коли виїхали, але природу забути неможливо. Найяскравіші враження — похід до мису, де жили чайки, океан, тундра, полярні ночі, північне сяйво. Ягода шикша, яку можна і взимку знайти під снігом. Сильний вітер — южак, що досягає 40 м/с, в цей час заборонялося виходити на вулицю, зносив навіть шифер з дахів. Зате потім була казка: замети до другого поверху:) Що ще дітям потрібно? Жили то за нинішніми мірками бідно в гуртожитку 5 людей в одній кімнаті, але тоді здавалося дуже навіть все в порядку. Навіть під кінець отримали 3-х квартиру, але все вже потихеньку почало валитися… Залишилися тільки спогади — хороші добрі спогади:) Буде що дітям розповісти.

Related posts