Почну свою розповідь з того, що наша дружна сім’я складається з 5 людина, в якої наймолодшому 1,5 рочки. Скільки у нас було все: і всяких пригод і важких ситуацій, у які ми нерідко потрапляли. Але все це ми переживаємо разом і іноді вчимося на своїх помилках і робимо висновки. Деколи буває важко кому-небудь з членів нашої родини, але все-таки кожен намагається допомогти іншому своїми цінними порадами або просто моральною підтримкою.
Діти радують кожен день. Хто-то виділиться поведінкою хорошим, хтось- кмітливістю, а хтось- своїми захопленнями. Іноді замислююся, коли помічаю, що вони замислитися: «А про що вони взагалі можуть думати?». Іноді вони лякають нас недитячою серйозністю, іноді дивують неприродною мудрістю, обеззброюють безпосередністю… Напевно, кожен батько знає: щоб дізнатися їх думки, треба спробувати увійти в їхній світ. Так можна зблизитися з дитиною і почати розуміти його набагато краще.
Ех, багато раз, звичайно, творили вони переполох в нашому житті, але без них нам не було б так весело і радісно. Заради них і варто жити на цьому світі. Правильно говорив Василь Олександрович Сухомлинський: «Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — це значить, що вони говорять погане про тебе». Це наша частинка, ми подарували їм життя, і це ми, вкладаючи всю свою любов і душу, виростимо з них чудових людей.
