Приймання скляних робіт

Приймання скляних робіт здійснюється до остаточного фарбування плетінь (якщо фарбування виробляється після вставки скла) і не раніше утворення твердої плівки на поверхні скляної замазки.

При сумнівах у правильності підготовки фальців під скло або в якості скляної замазки допускається часткове зняття замазки для огляду фальців і лабораторної перевірки її якості.

При прийманні робіт перевіряють відповідність їх вимогам по допускам, встановленим при виробництві скляних робіт, а також дотримання наступних якісних показників:

  • мастика не повинна мати тріщин і не повинна відставати від скла і поверхні фальца;
  • обріз замазки в місці зіткнення її зі склом повинен бути рівним і паралельним кромці фальца; замазки не повинні виступати шпильки, клямери тощо;
  • зовнішні фаски штапиків повинні збігатися з зовнішньою гранню фальців, не виступаючи за їх межі і не утворюючи западини; штапики повинні бути міцно з’єднані між собою і з фальцем палітурки;
  • при установці стекол на гумових прокладках останні повинні щільно прилягати до поверхні фальца, скла та штапиків; гумова прокладка але повинна виступати над гранню штапика, зверненої до поверхні скла;
  • поверхні вставлених стекол і склопакетів повинні бути чистими, без слідів мастики, розчину, жирових плям, фарби і т. п.

Організація робочого місця при виконанні скляних робіт, а також методи і прийоми праці і перелік рекомендованого обладнання, інструментів, пристосувань і інвентарю описані в главі 14 «Керівництва з організації праці при виробництві будівельно-монтажних робіт», розробленого ЦНИИОМТП Держбуду СРСР.

Штукатурні роботи

Штукатурними роботами називають покриття поверхонь конструктивних елементів будівель (споруд) рівним шаром (або шарами) штукатурним розчином з ущільненням і вирівнюванням (затіркою), а в необхідних проектом випадках — з декоративною обробкою.

Наносяться шари штукатурних розчинів прийнято називати штукатурним наметом, а затверділі — штукатуркою.

Розрізняють наступні види штукатурок:

  • за призначенням — звичайна (для вирівнювання поверхонь під наступні види оздоблень і захисту від атмосферного впливу); спеціальна, декоративна. Звичайні штукатурки можуть бути простими, поліпшеними і високоякісними; спеціальні — покращеними, а декоративні — тільки високоякісними;
  • за складністю виконання — проста (застосовується в складських і допоміжних приміщеннях, тимчасових будівлях); поліпшена (для обробки в житловому і цивільному будівництві); високоякісна (для обробки громадських, культурно-побутових, адміністративних та інших будівель першого класу, а також фасадів капітальних будівель);
  • по видах в’яжучих — вапняна, цементна, цементно-вапняна, вапняно-гіпсова, вапняно-глиняна;
  • за технологією виробництва робіт — суха штукатурка (облицювання поверхонь листами сухої штукатурки) та мокра (нанесення на поверхні штукатурного розчину і загладжування його). Держбудом СРСР видані Вказівки про обмеження застосування мокрої штукатурки (СН 268-64), що мають на меті впровадження у будівництво сучасних індустріальних методів обробки прогресивних оздоблювальних матеріалів. Однак мокрий спосіб виконання штукатурних робіт ще застосовується.


«Довідник будівельника», М. С. Екельчик

Related posts