Індійська цибуля або як її ще можуть називати орнитогалум, брандушка, птицемлечник хвостатий – багаторічна цибулинна рослина, що належить до сімейства лілейних. Він не має ніякого відношення до звичайного луку, який ми всі знаємо.
Індійський лук розмножується сидячими цибулинками, з яких ростуть плоскі листя, закручені на кінці в трубочку. Великі цибулини в кімнатних умовах у листопаді грудні щорічно цвітуть.
На другий роки після висадки у цибулі з’являється м’ясиста, велика, без порожнечі стрілка квітконіс не менше п’ятдесяти см завдовжки. По її довжині розташовані квіточки, які не цвітуть одночасно, а поступово, починаючи знизу і закінчуючи верхи. Квіточок багато, на одній гілці можуть з’явитися до сотні квіток. До того моменту як зацвітає останній квіточка, у першого відцвілого вже є насіння. Так як цибуля цвіте взимку, його нікому запилювати, тому цю процедуру повинен робити господар рослини з допомогою пензлика.
Лікувальні властивості індійського лука до кінця ще не вивчені, але народна медицина широко його застосовує для зовнішнього знеболювання при ударах, при суглобових болях, для загоєння ран, наривів, для позбавлення від головного болю та ГРЗ.
Індійський лук вкрай отруйний, його не можна застосовувати всередину, тільки зовнішньо!
Всі активні і цінні речовини містяться в соку цибулі, при попаданні якого на шкіру посилюється приплив крові до проблемного місця, що зменшує біль. При його використанні потрібно пам’ятати, що сік викликає сильне печіння там, куди його наносять. Щоб не виникло сильної алергії краще провести тест: на невелику ділянку шкіри в ліктьового згину (там сама ніжна і тонка шкіра) докласти листочок цибулі на п’ять хвилин, якщо ж протягом години після процедури на шкірі з’явилися висипання і мучить сильний свербіж, то індійський лук краще не включати в Ваш перелік лікарських засобів. Якщо все пройшло добре, то цибулею можна користуватися, але акуратно, стежити, щоб його сік не потрапляв на слизові.
І бажано проконсультуватися з лікарем.
