Варто заздалегідь привчати дитину до режиму? Що робити якщо дитина говорить, що він не хоче вчитися? Як бути з поганими оцінками? На ці та інші питання відповів психолог Солигорской дитячої лікарні, координатор Центру здоров’я підлітків і Молоді Дунаєва Єлизавета Юріївна.
– Всі діти різні, а кожна дитина – це цілий всесвіт, зі своїм внутрішнім світом, своїми здібностями та інтересами, кожен індивідуальний і унікальний. І коли ми говоримо про готовність до школи, в тому числі психологічної та емоційної, то тут буде важливим те, на скільки, по-перше, дитина, а по-друге, батьки готові до того, що дитина йде в школу, тобто це така взаємна готовність і батька та дитини.
– Що робити, якщо дитина все-таки говорить, що він не хоче вчитися?
– Якщо дитина говорить, що він не хоче вчитися в школі, то, швидше за все, він до неї ще не готовий. Зараз дітей відправляють в школу з шести років, хоча ця готовність формується ближче до семи років. Зрозуміло, що це індивідуально, і деякі діти вже в шість, шість з половиною років абсолютно готові йти в школу, вони можуть зосереджуватися, утримуватися на місці, але є й інші діти. Тому, якщо дитина говорить, що він не хоче в школу – це може бути для батьків маячком того, що з якоїсь причини дитина поки не готовий. Крім того, кажучи так, часто дитина висловлює сумніви батьків. Важливо, щоб батьки самі були твердо впевнені, що так, вони готові віддавати дитину в школу. При підготовці до школи було б непогано, щоб дитина міг сам вибрати ручки, зошити та інше шкільне приладдя. Тоді придбання перших шкільних речей буде пов’язано для нього з переходом на новий етап, буде асоціюватися з дорослішанням. Але, якщо навіть покупка зошитів, ручок і олівців не захоплює його, можна скористатися якимись додатковими діагностичними процедурами. У цьому випадку було б краще звернутися до шкільного психолога. Він зможе більш чітко визначити розумову і емоційну готовність і зрозуміти, над чим можна і потрібно попрацювати.
– Може бути варто пограти з дитиною в школу?
– Так, це буде знімати тривогу, частково. У процесі гри дитина зможе побути учнем і вчителем і, таким чином, він зможе змоделювати те, що може з ним відбуватися. Хоча, багато дітей ходять на підготовчі заняття і заздалегідь знають, що чекає їх у школі.
– Варто пояснити дитині, що оцінка це те, як оцінюють його знання, а не оцінка його особистості? Як бути з поганими оцінками?
– Звичайно ж, дитина орієнтується на оцінку, яку ставить йому педагог, і тут важливо те, як батьки ставляться до оцінки. З точки зору педагогіки більш правильний підхід полягає в оцінці не невдач дитини, а його досягнень. І при виконанні домашнього завдання дитиною, і те, як він готується до уроків, і в роботі над помилками, краще орієнтуватися на те, що у нього виходить добре. Якщо батьки постійно вказують на помилки і не хвалять дитину, то це багато в чому знижує її самооцінку. Хвалити дитину, бачити його реальні досягнення дуже важливо. І чим менша дитина, тим більше він потребує похвали навіть за те, що здається нам, дорослим, незначним або другорядним.
– Варто заздалегідь привчати дитину до режиму?
– Завжди добре, коли дитина дотримується певного режиму, близького до шкільного. Наприклад, вставати в певний час. Цей режим є спочатку в дитячому саду. Звичка вставати до 8 години, снідати, потім активно займатися яким-небудь видом діяльності, в дитячому садку це спів, малювання і т. д., а в школі уроки. Але пильної уваги питання передчасного привчання до режиму все-таки не варто приділяти, так як літо – це час коли дитині важливо відпочити, набратися сил. Тому, якщо вже привчати до режиму, то потрібно, щоб це було посильно і для батьків, і для дитини, щоб це не виснажувало їх і не забирало сили, які знадобляться в новому навчальному році. Добре, якщо у дитини режим підтримується і вдома, але якщо з якихось причин влітку це неможливо, наприклад, дитина знаходиться в селі у бабусі, то нічого страшного в цьому немає.
– Варто виконувати домашнє завдання разом з дитиною, як працювати над самодисципліною, самоконтролем?
– Самодисципліна – це те, що дитині в першому класі ще недоступне, тому що ще не сформована в достатній мірі лобова частка, яка відповідає за самоконтроль, за контроль над емоціями, за довільна поведінка. У першому класі домашні завдання не є обов’язковим, його задають, але це своєрідне тренування для того, щоб дитина привчився кожен день крім класної роботи виконувати ще якусь роботу вдома. Домашнє завдання багато в чому навичка самостійної роботи і, коли самостійна робота перетворюється в роботу з батьками, самостійність не формується. Тому добре, якщо батько буде підтримувати дитину, але не буде підміняти собою, своїм постійним контролем, самоконтроль дитини. Самоконтроль формується поступово, спочатку, коли батьки допомагають, заохочують, потім, коли батько присутній в кімнаті при виконанні домашнього завдання і просто перевіряє. Однак, якщо батьки постійно стоять над душею і кажуть: – «Роби, переделывай, переписывай, ти зробив не правильно, давай спочатку»… – це не сприяє формуванню самостійності. Дитина звикає, що завжди буде хтось, хто проконтролює, зробить, якщо не за нього, то разом з ним.
– Що робити якщо батьки бачать, що дитина сильно втомлюється при виконанні домашнього завдання?
– Якщо ви бачите, що ваша дитина сильно втомлюється, що йому складно зробити обсяг, що задається вчителем, тоді можна і потрібно розбивати виконання домашнього завдання на кілька етапів і не вимагати від дитини робити все від початку і до кінця за один раз. Можна спробувати поговорити з педагогом. Важливо підтримувати співпрацю з учителем, радитися з ним.
Варто пам’ятати, що гра для дитини ще залишається на цьому етапі одним із провідних видів діяльності. Пізнання як вид діяльності формується до першого класу, але ще не сформована остаточно, і гра поки займає велике місце в житті дитини. Також важливо, щоб у дитини в цей період, розумова діяльність чергувалося з ігрової та з фізичними навантаженнями.
– Можливо, ви дасте якусь настанову батькам, універсальний рада…
– Так, звичайно! Важливо приймати свою дитину такою, якою вона є. Любити, але не гиперопекать. Довіряти своєму коханому дитині, вірити, що він впорається, впорається на тому рівні, на якому він може впоратися на даному етапі свого життя, в даному віці.
Дунаєва Єлизавета Юріївна
