По розчерку пера: як придумати підпис?

Традиційно у людини повинен існувати універсальний варіант підпису, який він використовує абсолютно на всі документи. Однак так трапляється не завжди, тому іноді доводиться придумувати одразу кілька версій. Особливої розмови заслуговує саме підпис для паспорта та ін. паперів, з якими доводиться часто мати справу. Як придумати підпис документів? Чи є до неї якісь вимоги? І що вона може сказати про свого власника?

Що може розповісти підпис про людину?

Графологи стверджують, що почерк людини – кращий спосіб розповісти про нього, якщо, звичайно, цей почерк був природним, а не створювався навмисно. Те ж стосується і підписи, як частини повсякденного листи. По нахилу букв, їх формі, кількості додаткових елементів, і навіть по натиску стрижня можна зібрати чимало інформації про власника підпису. Варто її в такому разі підганяти під якісь рамки, щоб видати бажане за дійсне? Навряд чи. Все одно Ви в результаті повернетеся до того, що звично і комфортно саме Вам. Однак можна піти від зворотного, і на прикладі найбільш характерних рис, пов’язаних з тим або іншим типом підпису, спробувати сформувати свою власну.

Так, наприклад, вважається, що творчі люди зазвичай мають розмашистий почерк, що позначається і на їх підписи: вона велика, всі лінії далеко один від одного, і навіть якщо в ній всього 2-3 букви, місця на папері вони займають чимало. Тут нерідкі розмашисті штрихи, особливо у закінченні підписи, що свідчать про яскраво виражений егоїзм.

Люди стримані, серйозні, цілеспрямовані, вдумливі, часто пишуть лаконічно, коротко. Всі елементи підпису розташовані близько один до одного, букви вирівняні по висоті і ширині, зайвих деталей не присутній. Також в якості підпису вони в основному використовують тільки прізвище, ім’я або по батькові, причому, в повному розмірі.

Людина відкритий і життєрадісний, легкий на підйом, має свій підпис так, щоб вона йшла по висхідній – кінцевий елемент вище початкового, остання його лінія витягнута вгору або в діагональ, але у верхній кут. Замкнуте цинік і реаліст, навпаки, завершить підпис коротким штрихом, майже точкою, а саму підпис розташує або чітко горизонтально, або з легким ухилом вниз.

Величина літер також може чимало сказати про власника підпису. Великі деталі на самому початку, або ж вся підпис – об’ємна монограма? Її господар примхливий, нетерплячий, звик отримувати все відразу і тільки краще. Він деколи виставляє високі вимоги і до оточуючих, і до себе, але в той же час намагається їм відповідати.

Самі красиві підписи: фото та аналіз

 

Як придумати красиву підпис? Звичайно ж, надихнутися вже існуючими. Тут точно немає нічого поганого: навіть якщо Вам захочеться майже повністю продублювати чий варіант, Ви навряд чи досягнете повної ідентичності, тому побоюватися «плагіату» не варто. А ось почерпнути ідеї для власного творіння ніколи не завадить.

В основному при подібній постановці питання увагу звертається до підписів людей успішних, чиї «автографи» мають більшу вагу, ніж просто ідентифікація особистості на кількох паперах. Медійні особи, бізнесмени, політики – приклад можна взяти з кого завгодно. Причому, швидше за все, загальні риси відстежити не вдасться – як вище було сказано, підпис залежить не тільки від способу життя, але і від характеру людини.

Також можна розглянути підпису тих, кому часто доводилося займатися рукописним творчістю: звичайно ж, це поети і прозаїки 18-19 століть і більш раннього часу. Підпис Пушкіна чи Лермонтова напевно знайома всім – традиційне написання імені та прізвища, втілене витончено і плавно. Те ж можна сказати навіть про російських монархів: правда, їх підписи найчастіше обмежувалися лише ім’ям, однак і тут є відмінності між Олександром II і Олександром III.

Як придумати підпис в паспорт та інші документи?

 

Основна вимога до такого підпису – зручність її виведення. Будьте готові до того, що їй доведеться подмахивать документ майже «не дивлячись», тому Ваша рука повинна на автоматизмі виводити потрібні лінії та завитки. З метою створення подібної підпису психологи рекомендують спробувати виконати наступну просту задачку: покласти перед собою аркуш паперу, взяти ручку, закрити очі, і абстрактно, не намагаючись створити щось конкретне, розписатися кілька разів. Слідкуйте, щоб на кожен варіант йшло всього 1-2 секунди – чим коротше підпис, тим легше м’язам буде її запам’ятати.

Оскільки просто навмання виводити лінії – не надто розумно, і підпис має бути персоніфікована, слід дотримуватися деяких рекомендацій. По-перше, вдатися до початкових 3-му літерам прізвища. Це найпоширеніший прийом, за допомогою якого навіть у однофамільців все одно підписи будуть відрізнятися. Добре, коли 3-їй літерою є «д», «н», «ф» або «у», тобто така, у якої є довга вертикальна риса – її завжди можна вивести максимально недбало і, після декількох легких завитків або короткої лінії, обірвати. Такі підписи відтворювати легше всього «на бігу», але доступні вони, безумовно, не всім.

Якщо з прізвищем все не так просто, можна подовжити підпис, взявши 5-6 букв, проте виводиться вона буде трохи довше. І знову, закінчувати найзручніше саме на довгою, витягнутою букві. Якщо і тут не виходить нічого, можна спробувати скомпонувати ім’я і прізвище, або ім’я і по батькові. Зручно починати розгонисту підпис, коли заголовна буква імені «М», «Н», «Л». При цьому Ваш підпис не обов’язково повинна бути цілісною в такому випадку: нерідкі випадки, коли виводиться заголовна літера прізвища, і на неї накладається заголовна імені, після чого воно прописується частково або повністю. Те ж можна зробити і навпаки. Добре, коли фонова заголовна – «З», «О», «Е», «Р», «В»: тобто округла, об’ємна.

Більш стримані і складні підпису складаються з цільної прізвища та приставленої до початку літери імені, обмеженою крапкою. Найчастіше в такий підпису чітко читається заголовна буква імені, а прізвище виводиться вже більш розмито, але акуратно. Це той самий тип почерку, який називають «лікарським», однак він більш елегантний і рівний. Якщо писати складний текст подібним чином, навряд чи хто-то розбере хоч слово, але виглядати загальна картинка буде елегантно. Такий типаж підпису був, наприклад, у Пушкіна, і в цілому характерний підписам царського часу.

Останній варіант, який також має місце бути – поєднання початкових літер прізвища, імені та по батькові в довільному порядку або ж створення з них єдиної монограми: це цілісний знак, в якому читаються всі 2-3 букви, проте лінії в ньому зазвичай безперервні. Така монограма найчастіше використовувалася у російських царів на шифрах: там, до речі, можна «підглянути» цікаві варіанти. Безумовно, крім самих літер в якості зв’язок виступали додаткові лінії і завитки. Вони ж створювали унікальність, і це – також важливий момент.

Якщо Ви вже вибрали, які букви будуть присутні у Вашій підпису, варто задуматися і про останні штрихи, які надають їй гармонійність. Це ті самі додаткові лінії, які можуть як просто стати своєрідною «точкою» в фіналі, так і заплетена «рамою». Крім цього, Ви можете просто змінити десь нахил літер(и), використовувати латиницю замість кирилиці повністю або частково, пограти з типом почерку – округлити або, навпаки, витягнути і загострити елементи.

Читайте також:

Яку б підпис Ви не придумали, обов’язково переконайтеся в тому, що вона комфортна у виконанні. Після декількох тренувань на вільному аркуші паперу букви повинні самі скластися в обрану композицію, яка буде повторюватися постійно в незмінному вигляді. Безумовно, з лінійкою ніхто не стане перевіряти її на достовірність, однак Ви виведете 1 завитушку або 4 – вже кинеться в очі, і при роботі з документами це позначиться не найкращим чином.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/105075-po-rozcherky-pera-iak-pridymati-pidpis/